Дончик Андрій Віталійович

Андрій Дончик
Ім'я при народженні	Дончик Андрій Віталійович
Дата народження	11 вересня 1961(1961-09-11) (63 роки)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	кінорежисер
Кар'єра	1983 — наш час
Членство	Національна спілка кінематографістів України
Нагороди	Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України) Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
IMDb	ID 7814894

Андрій Віталійович Дончик (нар. 11 вересня 1961, Київ) — український кіно- й телережисер, продюсер. З 1999 року до травня 2004 року — головний режисер каналу «1+1». Заслужений діяч мистецтв України (2015)[1]. Нагороджений орденом за заслуги 3 ступеню. Член спілки кінематографістів, лауреат премії ім. П. Орлика. Володар призу кінокритиків Венеційського кінофестивалю 1992 року. Учасник Фестивалю Фестивалів в Торонто та Тегерані. Неодноразовий володар премії Телетріумф. Автор та режисер понад тисячі телепроєктів.

Генеральний директор Національної кіностудії імені Олександра Довженка (з 9 травня 2024 року)[2].

Життєпис

1983 року закінчив кінофакультет КДІТМ ім. Карпенка-Карого. Поставив фільми: «Володимир Сосюра» (1983), «Загибель богів» (1988, що отримав приз за найкращий дебют I Всеукраїнського кінофестивалю ім. І. Миколайчука), «Кисневий голод» (1992, приз кінокритики — Венеція, 1992; приз за найкращу чоловічу роль — Салоніки, 1992) і «Украдене щастя» (2004). Режисер програми «Телеманія» (1996), автор і режисер ток-шоу «Без табу» (Приз «Золота Ера» Національної телекомпанії України в номінації «найкраще ток-шоу 1997 року»). Лауреат Премії імені Пилипа Орлика (1994). Член Національної спілки кінематографістів України.

У жовтні 2014 році був призначений головою Експертної ради з відбору кінопроєктів для надання державної фінансової підтримки на виробництво та розповсюдження національних фільмів при Держкіно.[3]

З 2016 по 2018 роках був членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка[4]

У 2018 був обраним на посаду голови Експертної ради з відбору кінопроєктів для надання державної фінансової підтримки на виробництво та розповсюдження фільмів патріотичного спрямування при Міністерстві культури.[5]

2018 - 2021 був обраним на посаду Голови Ради з державної підтримки кінематографії.

З 2020 року професор за наказом майстер курсу КНУКім.

Режисура

Режисер наступних повнометражних та короткометражних фільмів, телефільмів та телесеріалів:[6]

Рік	Назва	Тип	Роль	Мова	Примітки та відзнаки
1983	Володимир Сосюра	документальний телефільм	Режисер	Українська	документальний телефільм про письменника Володимира Сосюру[7][8]
1988	Загибель богів	Короткометражка	Режисер	Українська	Приз за найкращий дебют I Всеукраїнського кінофестивалю ім. І.Миколайчука
1991	Кисневий голод	Повнометражний фільм	Режисер	Російська, Українська	Приз кінокритики — Венеційський кінофестиваль, 1992. Приз за найкращу чоловічу роль — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках, 1992
2004	Украдене щастя	Міні-серіал	Режисер	Українська	Екранізація п'єси Івана Франка «Украдене щастя»
2007	Жага екстриму	Телефільм	Режисер	Російська	Екранізація п'єси Анатолія Крима «Жага екстриму»
2007	Зірки в армії	Телефільм	Продюсер
2008	Актор	Телефільм	Режисер	Українська
2015	Моно	Короткометражка	Режисер	Українська	Проста та життєва історія про стосунки близьких людей та проблеми із якими вони стикаються.
2016	Чужа молитва	Повнометражний фільм	Креативний продюсер	Українська
2017	Кіборги. Герої не вмирають	Повнометражний фільм	Креативний продюсер	Українська	Український повнометражний художній фільм режисера Ахтема Сеїтаблаєва за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.
2018	Кіборги	Міні Серіал(4 серії)	Креативний продюсер	Українська	За мотивами повнометражного фільму режисера Ахтем Сеітаблаєва "Кіборги"
2019	Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке	Повнометражний фільм	Креативний продюсер	Українська	Український художній фільм-казка 2019 року. Сценарій до фільму базується на казці Сашка Лірника «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід».
2021	Обмін	Повнометражний фільм	Креативний продюсер	Українська	Військова драма

Режисер наступних телепередач:

Рік	Програма	Роль	Телеканал	Примітки
1996	Телеманія	Режисер
1997–1999	Табу	Режисер	1+1
1997	Без табу	Режисер, автор	1+1	Приз «Золота Ера» Національної телекомпанії України в номінації «найкраще ток-шоу 1997 року»
1998	Особливий Погляд	Режисер	1+1
1999	Чорним по білому	Режисер	1+1
2000	Хочу і буду	Режисер	1+1
2001	Медовий місяць	Режисер	1+1
2002	Документ	Режисер	1+1
2003	Смачна Країна	Режисер	1+1
2005–2006	Танцюю для тебе I, II	Режисер	1+1
2011	БУМ “Битва Українських Міст” І, ІІ	Режисер	Інтер	Телетріумф
2012	Сімейний розмір	Режисер	Інтер
2012	Розбір польотів	Режисер	Інтер
2013	Великий Бокс	Режисер	Інтер	Телетріумф
2013	Республіка	Режисер	Інтер

Примітки

1. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
2. Гендиректором кіностудії імені Довженка став Андрій Дончик, Укрінформ, 10.05.2024
3. Андрій Дончик став головою Експертної комісії Держкіно 7-го конкурсного відбору ДМ, 30 жовтня 2014
4. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка». Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 грудня 2016.
5. Експертну раду Мінкульту з «патріотичного кіно» очолив режисер Андрій Дончик — ДМ, 29 травня 2018 [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.]
6. Дончик Андрій Віталійович — ВРУ; Довідник українських мас-медіа — від книжки до Інтернету
7. Дончик Андрій — НСПУ, персоналії
8. Матеріали до історії українського кіно (1991—2011). Випуск 5 «Вавилон». «Вавилон ХХІ». «Кіно» Покажчики змісту журналів. Автор-упорядник: Н. Казакова; авт. вступ. ст.: М. Слабошпицький, В. Войтенко; наук. ред. В. Кононенко. Київ: М-во культури України, Національна парламентська бібліотека України. 2016. 184 с.

Джерела

• Призначено гендиректора кіностудії імені Олександра Довжена// Сайт Державного агентства України з питань кіно, 09.05.2024

Література

• Хто є хто в українських мас-медіа. К., 1997. — С.80—81.

Посилання

• «Украдене щастя», сучасна версія
• Андрій Дончик [Архівовано 2 березня 2016 у Wayback Machine.] у Енциклопедії Сучасної України
• Андрій Дончик на сайті imdb.com