Донченко Олександра Миколаївна

Донченко Олександра Миколаївна
Народження	1910(1910) м. Миколаїв
Смерть	1983(1983)
Країна	СРСР
Приналежність	СРСР
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда»

Олександра Миколаївна Донченко (1910 , Миколаїв, Миколаївське градоначальство  — 1983 ) — інженер-капітан 1-го рангу, керівник групи проектувальників військових кораблів і підводних човнів[1]. Член КПРС, кандидат технічних наук. Єдина у СРСР жінка, яка закінчила військово-морську академію.

Біографія

Народилася 1910 року в Миколаєві в родині потомствених чорноморських корабелів. Її батько Микола Тимофійович прийшов на «Наваль» (як тоді називався Чорноморський суднобудівний завод у Миколаєві 1909 року). Випускниця Миколаївського кораблебудівного інституту, після закінчення якого була спрямована серед інших молодих спеціалістів на будівництво нових кораблів.

У РККА служила з 1936 року. Також закінчила Військово-морську академію в Ленінграді, де вона навчалася у таких корифеїв кораблебудівного мистецтва, як Олексій Крилов, Юліан Шиманський та Петро Папкович. У березні 1939 року Олександра Донченко з відзнакою захистила дипломну роботу. Військовим інженером 3-го рангу була атестована як науково-дослідний працівник. Член ВКП(б) із 1939 року.

Весною 1941 року їй достроково присвоєне звання військового інженера 2-го рангу. Нагороджена медаллю «За оборону Ленінграда».

За розроблення та випробування броньованого морського мисливця (БМО)[2], скорочення термінів їх будівництва і, як наслідок, перевиконання плану на 50 % (здано 9 катерів замість передбачених 6), хорошу підготовку ходових випробувань (без аварій було здано 15 БМО) наказом за КБФ №: 121 від: 22 листопада 1943 року інженера-майора Донченко нагороджена орденом Червоної Зірки[3].

Станом на 1962 рік мала звання інженер-капітана 1-го рангу, працювала наглядачем будівництва дослідного атомного підводного човна К-27. Це єдиний випадок, коли посаду такого рівня обіймала жінка-офіцер. Вийшла у відставку у званні інженер-капітана 1-го рангу. Померла 1983 року.

Пам'ять

У 1975 році в школі № 269 (нині № 585)[4] Кіровського району Ленінграда Олександра Миколаївна разом з вчителями — Лідією Михайлівною Цвєтковою та Антоніною Іванівною Карановою — створили кімнату бойової слави підводників Балтики[5] . Невтомна енергія Олександри Миколаївни сприяла тому, що скромна кімната бойової слави переросла у музей загальноміського значення.

Нагороди

• Орден Червоної Зірки .

Примітки

1. К 90-летию со дня рождения инженера-кораблестроителя, капитана 1 ранга Б. Ф. Васильева. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 22 серпня 2010. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 74 (довідка)
2. Мемуары — Чернышев Игорь Петрович — О друзьях-товарищах — Ленинград дает пополнение флоту^[недоступне посилання з Июнь 2018]
3. Память народа :: Документ о награде :: Донченко Александра Николаевна, Орден Красной Звезды. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 1 травня 2016.
4. История школы № 585. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 4 квітня 2016. {{cite web}}: символ нерозривного пробілу в |title= на позиції 16 (довідка)
5. Страница Музея на сайте школы. Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 2 квітня 2017.

Посилання

• Морський інтернет-клуб[Архівовано 11 вересня 2009 у Wayback Machine.]
• Броньований малий мисливець (проект 194)[Архівовано 26 вересня 2010 у Wayback Machine.]
• Книга: У глибинах Балтики