Домінуюча культура

Домінуюча культура ― це культурна практика, яка є домінуючою в межах певного політичного, соціального чи економічного утворення, в якому присутня безліч культур. Це може стосуватися мови, релігії, соціальних цінностей та/або соціальних звичаїв. Ці особливості часто є нормою для всього суспільства. Це досягається домінантним прийняттям більшості населення та має значну присутність у закладах, що стосуються комунікації, освіти, художнього самовираження, права, політики та бізнесу. Поняття «домінуюча культура», як правило, використовується в академічному дискурсі в таких галузях, як соціологія, антропологія та культурологія. [1]

У суспільстві культура встановлюється і керується людьми, які мають найбільшу владу (гегемонію).[2] У культурі група людей, які мають здатність утримувати владу над соціальними інститутами та впливати на інші переконання та дії суспільства, вважається домінантною. Культура, яка є домінуючою в межах певного геополітичного утворення, може змінюватися з часом у відповідь на внутрішні або зовнішні фактори, але вона, як правило, є дуже стійкою і здатною ефективно відтворюватися з покоління в покоління. У полікультурному суспільстві різні культури шанують і поважають однаково. Домінуючу культуру можна просувати навмисно та шляхом придушення культур меншин або субкультур.[3]

Приклад

Індіанські дослідження

У Сполучених Штатах часто розрізняють культуру корінного населення корінних американців та домінуючу культуру, яку можна охарактеризувати як «WASP» (Білі англосаксонські протестанти) ― «білий», «англо», «середній клас» тощо. Деякі корінні американці вважаються частиною культури власного племені, громади чи сім’ї, водночас беручи участь у пануючій культурі Америки в цілому.[4] Також кажуть, що етнічні групи побутують у Сполучених Штатах у зв’язку з домінуючою культурою, яка зазвичай розглядається як англомовна, європейського походження та протестантської християнської віри. Американці азійського походження[5], євреї[6][7], афроамериканці[8], латиноамериканці[9] та глухі[10][11] серед інших, вважаються такими, що стоять перед вибором протистояти, протистояти їм, асимілюватися, окультурювати (тобто існувати поряд) або іншим чином реагувати на домінуючу культуру.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Gordon Marshall (1998). A Dictionary of Sociology. Oxford University Press. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 24 червня 2021.
  2. ↑ Johnson, Richard; Chambers, Deborah; Raghuram, Parvati; Tincknell, Estella (14 квітня 2004). The Practice of Cultural Studies (англ.). SAGE. ISBN 978-1-84860-514-5. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  3. ↑ Lears, T. J. Jackson (1985-06). The Concept of Cultural Hegemony: Problems and Possibilities. The American Historical Review. Т. 90, № 3. с. 567. doi:10.2307/1860957. ISSN 0002-8762. Процитовано 31 січня 2022.
  4. ↑ Maria Falkenhagen and Inga K. Kelly (May 1974). The Native American in Juvenile Fiction: Teacher Perception of Stereotypes. Journal of American Indian Education. 13 (2). Архів оригіналу за 20 січня 2015.
  5. ↑ Lowe, Lisa (1996). Immigrant Acts: On Asian American Cultural Politics (англ.). Duke University Press. ISBN 978-0-8223-1864-4. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  6. ↑ Why Be Jewish? by Rabbi Meir Kahane - The Jewish Eye. www.thejewisheye.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 31 січня 2022.
  7. ↑ Shlomo Sharan: Assimilation, Normalcy and Jewish Self-Hatred. web.archive.org. 3 грудня 2008. Архів оригіналу за 3 грудня 2008. Процитовано 31 січня 2022.
  8. ↑ Parker, Patricia S. (2001). African American Women Executives' Leadership Communication within Dominant-Culture Organizations: (Re)Conceptualizing Notions of Collaboration and Instrumentality. Management Communication Quarterly (англ.). Т. 15, № 1. с. 42—82. ISSN 0893-3189. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  9. ↑ Flagstaff Live. web.archive.org. 11 липня 2011. Архів оригіналу за 11 липня 2011. Процитовано 31 січня 2022.
  10. ↑ Parasnis, Ila (28 серпня 1998). Cultural and Language Diversity and the Deaf Experience (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-64565-2. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 31 січня 2022.
  11. ↑ Halpern, "Listening in on Deaf Culture". web.archive.org. 6 жовтня 2013. Архів оригіналу за 6 жовтня 2013. Процитовано 31 січня 2022.