Домовий гриб

? Домовий гриб
Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi) Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota) Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes) Порядок: Болетальні (Boletales) Родина: Serpulaceae Рід: Serpula Вид: S. lacrymans
Біноміальна назва
Serpula lacrymans (Wulfen^[en]) P.Karst. (1884)
Синоніми[1]
Boletus lacrymans Wulfen (1781) Merulius destruens Pers. (1801) Merulius lacrymans (Wulfen) Schumach. (1803) Serpula destruens (Pers.) Gray (1821) Xylomyzon destruens (Pers.) Pers. (1825) Gyrophana lacrymans (Wulfen) Pat. (1900)
Посилання
Вікісховище: Serpula lacrymans EOL: 152255 NCBI: 85982 MB: 102458 IF: 102458

Стіна пошкоджена плодовими тілами гриба

Дерев'яна балка з міцелієм

Домовий гриб (лат. Serpula lacrymans) — вид грибів, що руйнує деревину. Належить до розряду шкідливих грибів відділу базидіомікотових грибів із порядку болетальних.

Інші назви: серпула слізна, домова губка (лат. Merulius destruens Pers), справжній домовий гриб, хатній гриб, домова гниль (лат. Merulius vasitator Tode). Краї плодових тіл виділяють краплі прозорої рідини (тому цей гриб називають плачучим).

Таксономія

Цей вид було вперше в 1781 описав Франц Вульфен^[en] під назвою Boletus lacrymans.[2] До роду Serpula його переніс Пітер Карстен в 1884.[1]

Назва походить від латинських слів serpula, що означає «повзучий» і lacrymans, що означає «випускає сльози, плакучий».[3]

Середовище

Serpula lacrymans найкраще пристосований до температури навколишнього середовища від 21 до 22 °C, але може існувати при будь-якій температурі від 3 до 26 °C. Остаточно не відомо скільки світла необхідно для зростання гриба. Що стосується умов аерації, домовий гриб частіше зустрічається біля вентиляційних шахт, що показує переважне ставлення до наявності концентрованого вмісту кисню. Ідеальний рівень вологи в дереві для утворення плодового тіла гриба дорівнює 30-40 процентам.[4] Схоже, що домовий гриб потребує середовища із одночасною присутністю органічних і неорганічних матеріалів. Гриб використовує іони кальцію і заліза, які виділяє із штукатурки, цегли і каменю, що допомагає йому розщеплювати дерево[5]. Руйнівна дія цього риба приводить до так званої коричневої гнилі деревини.

Поширення

Гриб є дуже поширеним біодисперсним агентом в домашніх умовах, але досить рідко зустрічається в природному середовищі. Зокрема його було знайдено в Гімалаях,[6][7] Північній Каліфорнії,[8][9] Чехії[10] і в східній Азії.[11]

Недавні дослідження еволюційного походження і поширення цього виду на основі генетичних маркерів (поліморфізмів довжини ампліфікованих фрагментів, ланцюгів ДНК та мікросателітів) зразків з усього світу показали наявність двох основних родів: неагресивний рід в Північній Америці, та агресивний вид, що виявлено по всіх континентах. Обидва існують в природному середовищі та в будинках.[12]

Вплив на дерев'яні конструкції

Домовий гриб є одним із головних руйнівників дерев'яних конструкцій в будинках у регіонах із помірним кліматом.[13][14]

Примітки

1. Serpula lacrymans (Wulfen) P. Karst. 1884. MycoBank. International Mycological Association. Процитовано 29 вересня 2011.
2. Jacquin NJ (1781). Miscellanea austriaca ad botanicum, chemiam et historiam naturalem spectantia (Latin) . Т. 2. с. 111.
3. Oliver A; Douglas J; Stirling JS (1997). Dampness in buildings. Wiley-Blackwell. с. 86. ISBN 978-0-632-04085-8.
4. Grieve N. Dry rot/Wet rot. The Conservation Glossary. University of Dundee. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 8 травня 2018.
5. J.W. Palfreyman, The Domestic Dry Rot Fungus, Serpula lacrymans, its natural origins and biological control [Архівовано 18 липня 2011 у Wayback Machine.]. Ariadne workshop 2001.
6. Bagchee K (1954). Merulius lacrymans (Wulf.) Fr. in India. Sydowia. 8: 80—5.
7. White NA; Dehal-Prabhjyot K; Duncan JM (2001). Molecular analysis of intraspecific variation between building and 'wild' isolates of Serpula lacrymans and their relatedness to S. himantioides. Mycological Research. 105 (4): 447—52. doi:10.1017/S0953756201003781.
8. Cooke WB (1955). Fungi of Mount Shasta (1936–51). Sydowia. 9: 94—215.
9. Harmsen L (1960). Taxonomic and cultural studies on brown-spored species of the genus. Friesia. 6: 233—277.
10. Kotlaba F (1992). Nalezy drevomorky domaci – Serpula lacrymans v prirode. Česká Mykologie. 46: 143—147.
11. Kauserud H; Högberg N; Knudsen H; Elborne SA; Schumacher T (2004). Molecular phylogenetics suggest a North American link between the anthropogenic dry rot fungus Serpula lacrymans and its wild relative S. himantioides. Molecular Ecology. 13 (10): 3137—3146. doi:10.1111/j.1365-294X.2004.02307.x. PMID 15367126.
12. Kauserud H; Svegården IB; Saetre GP; Knudsen H; Stensrud Ø; Schmidt O; Doi S; Sugiyama T; Högberg N (August 2007). Asian origin and rapid global spread of the destructive dry rot fungus Serpula lacrymans. Molecular Ecology. 16 (16): 3350—3360. doi:10.1111/j.1365-294X.2007.03387.x. PMID 17688538.
13. Serpula Lacrymans Fundamental Biology and Control Strategies, edited by D.H. Jennings and A.F. Bravery, Wiley, West Sussex, 1991, ISBN 978-0-471-93058-7. Quotes are from page 9 of the introduction in the book.
14. Schmidt O (2006). Wood and Tree Fungi: Biology, Damage, Protection, and Use. Berlin: Springer. ISBN 3-540-32138-1.

Література

• Wackler, B., Lackner, G., Chooi, Y. H. and Hoffmeister, D. (2012), Characterization of the Suillus grevillei Quinone Synthetase GreA Supports a Nonribosomal Code for Aromatic α-Keto Acids. ChemBioChem, 13: 1798—1804. doi:10.1002/cbic.201200187
• Tauber, J. P., Schroeckh, V., Shelest, E., Brakhage, A. A. and Hoffmeister, D. (2016), Bacteria induce pigment formation in the basidiomycete Serpula lacrymans. Environ Microbiol, 18: 5218–5227. doi:10.1111/1462-2920.13558
• Aqueveque P1, Anke T, Sterner O. The himanimides, new bioactive compounds from Serpula himantoides (Fr.) Karst
• Gill, M., and Steglich, W. (1987) Pigments of fungi (Macromycetes). Prog Chem Org Nat Prod 51: 1–317.
• Eastwood et al. (2011) The Plant Cell Wall- Decomposing Machinery Underlies the Functional Diversity of Forest Fungi. Science.

Посилання

• Домовий гриб на сайті Index Fungorum
• Серпула слізна [Архівовано 7 березня 2020 у Wayback Machine.] // Світ грибів України