Доку-фікшнДоку-фікшн (від англ. docu-fiction або docufiction) — це кіножанр, який поєднує у собі риси документального та художнього кіно: зазвичай основою фільму є документальна лінія, до якої додаються вигадані художні елементи, щоб підкреслити реальну історію.[1] Часто у фільмах доку-фікшн грають актори-аматори та люди, які не є акторами за фахом; за сценарієм вони грають самих себе або дещо змінені, художньо оброблені версії самих себе. Термін виник на початку XXI сторіччя, і зараз вже використовується кінокритиками у багатьох мовах. Проте перші стрічки, що відносять до кіножанру доку-фікшн, було знято ще у першій половині XX сторіччя. ВитокиТермін включає спосіб створення фільмів, який вже практикували такі автори, як Роберт Флаерті, один із батьків документалістики, і Жан Руш, пізніше у ХХ столітті.[2][3] Будучи водночас і художнім, і документальним,[4] документальна художня література є гібридним жанром,[5] який порушує етичні проблеми щодо правди, оскільки реальністю можна маніпулювати і плутати з художньою літературою.[6][7][8][9] У сфері візуальної антропології інноваційна роль Жана Руша[10] дозволяє вважати його батьком піджанру під назвою етнофантастика. Цей термін означає: етнографічний документальний фільм з місцевими жителями, які грають художні ролі.[11][12] Змусити їх зіграти роль про себе допоможе відобразити реальність, яка буде підкріплена образами. Неетнографічний документальний фільм із художніми елементами використовує той самий метод і з тих самих причин може називатися документальним фільмом.[13] Див. такожПримітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia