Довгий будинокДовгий будинок (англ. longhouse) — в археології та антропології тип довгого вузького будинку з одиничним приміщенням. Характерний для різних періодів історії та різних народів від доісторичної Європи[ru] та доколумбової Америки до сучасної Азії. Найбільш властивий скотарській культурі і нерідко поєднував у собі все господарство: житло, стійло для тварин і склад. Як правило, був ранньою формою капітального дерев'яного будівництва, що включає неолітичний довгий будинок[en] в Європі, середньовічний дартмурський довгий будинок[en] і індіанський довгий будинок[en]. ЄвропаВідомі два ранні типи подібних будівель у Європі, що нині зникли:
У середні віки ідея довгого будинку була поширеною, що виявилося в різних типах подібних будівель у різних куточках Європи, окремі з яких дійшли до наших днів:
Подальший розвиток не як єдиного простору, а як об'єднання фермерського господарства, ідея довгих будинків отримала в добу середньовіччя у вигляді німецького комірчастого будинку на півночі і особливо на північному заході Німеччини та в їхніх північних сусідів, і у вигляді кімбрійського будинку[en] в Ютланді та Шлезвігу, та його варіанту — ютландського фризького будинку[en]. Подібні будинки вже не мали спільного простору, але все ще об'єднували всі сфери діяльності ферми під одним дахом, завдяки поділу будинку на секції. Замість укопаних у землю стовпів, споруди будувалися на стовпах, встановлених на фундамент. Велике і міцне горище дозволяло зберігати значні запаси зерна або соломи в придатних умовах. Добре збережені зразки цих будинків датують XVI століттям. АзіяНа Борнео, в Індонезії та малайзійських штатах Сабах та Саравак, даяки будують довгі будинки Rumah panjang / Rumah Betang. На острові Сіберут плем'я сакуддей[en] будує довгі будинки «ума». Див. такожПримітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia