Добровольський Леонід Павлович
Леонід Павлович Добровольський (нар. 26 липня (7 серпня) 1867 р.[1], Кичинці — пом. 17 вересня 1928 р., Київ) — історик, києвознавець, педагог. Член Історичного товариства Нестора-літописця, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, Київського відділення Імператорського воєнно-історичного товариства, Українського наукового товариства в Києві[2], Київського товариства старожитностей і мистецтв. Учень Володимира Антоновича. ЖиттєписНародився 21 серпня 1867 року в селі Кичинці Київської губернії (нині село Корсунь-Шевченківського району Черкаської області). Після закінчення Київського університету вчителював у київських середніх навчальних закладах та на Київських вищих жіночих курсах[2]. Входив до Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва. У 1920-х роках — професор Київського інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН: член Постійної комісії для складання історично-географічного словника українських земель, Комісії старого Києва і Правобережжя. Від 1927 р. — член Всеукраїнського археологічного комітету. Власну бібліотеку разом із майном заповів бібліотеці ВУАН. Помер 17 вересня 1928 року у Києві, похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 12, рід 9, місце 59)[2]. ПраціАвтор численних праць з історії Києва, зокрема:
Записував та друкував народні пісні; збирав відомості про декабристів. Примітки
Джерела та література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia