Дмитро Занькевич

Дмитро Занькевич
Консультор Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Трійці (1719—1724)
Герб «Сокира»
Загальна інформація
Народженняміж 1657—1661 рр.
Холмщина
Смерть9 квітня 1724(1724-04-09)
Новогрудок
ПідданствоРіч Посполита
ОсвітаЛьвівська єзуїтська колегія
Служіння в церкві
КонфесіяУнійна церква в Речі Посполитій

Дмитро Занькевич (пол. Demetriusz Zankiewicz; між 1657—1661, Холмщина — 9 квітня 1724, Новогрудок)[1][2] — діяч унійної церкви в Речі Посполитій, духовний письменник, церковний історик, василіянин.

Життєпис

Ймовірно, походив зі шляхти Холмської землі. Родовий герб «Сокира» (пол. Siekierz)[3]. Здобув освіту у Львівській єзуїтській колегії[4]. У 1670 р.[1] (за іншими даними в 1678)[2] прийняв чернецтво у Василіянському Чині. Обіймав посади вчителя, сповідника, проповідника у кількох василіянських монастирях[5]. У 1694—1696 роках був магістром новіціяту в Битенскому монастирі[1][5].

З середини 90-х XVII ст. і до кінця життя був ігуменом василіянських монастирів у Новогрудку, Лавришеві, Білій, Битені (1712—1713), Борунах[6][7]. Секретар (1709—1719) і консультор (1719—1724) Василіянського Чину Конґреґації Пресвятої Тройці[8][9]. Брав участь у праці Замойського синоду Унійної церкви (1720)[10].

Творчість

Писав польською мовою. За життя надруковано два твори: «Кедр містичний» (Супрасль, 1717) і «Провідник малих» (Супрасль, 1717). У першому викладено життєписи святого Василія Великого, покровителя василіян, і 18 його родичів, канонізованих Церквою. Частина текстів перекладена автором з грецької та латинської мов на польську. Друга книга катехитичного змісту. На початку вміщено присвяту п'ятнадцятирічному Міхалу Радзивілу, онукові Катерини Собеської, фундаторки василіянського монастиря в Білій.

Цінним джерелом з історії Василіянського Чину є складений Дмитром Занькевичем рукописний «Катафалк чернечий» (близько 1718). До нього увійшли життєписи 136 ченців Василіянського Чину, в тому числі унійних єпископів і митрополитів з 1680 по 1718 роки. Твір частково опублікований в 1973 році українським дослідником о. Борисом Баликом, ЧСВВ[11]. З цього ж збірника, ймовірно, походить короткий життєпис Холмського унійного єпископа Якова Суші латинською мовою, надрукований о. Іринеєм Назарком, ЧСВВ в 1971 році[12]. Дмитро Занькевич — автор праці про заснування Лавришівского монастиря «Нотифікация про Лавришівский монастир» (1701), написаної на підставі літопису Рачинського (опубліковано у 2012 році)[13][14]. В рукописах залишаються твори: «Катехизм», «Моральне богослов'я», «Щоденні розважання», коментарі на Євангеліє.

Твори

Титульний аркуш твору Дмитра Занькевича «Провідник малих», Супрасль, 1717

Примітки

  1. ↑ а б в Nazarko Ir. Elogium Jacobi Susza // Записки Чина Св. Василія Великого. — Том. 7 — Рим. 1971. — С. 227.
  2. ↑ а б Podręczna encyklopedia kościelna. — Tom XLIII-XLIV — Poznań 1914 — S.185.
  3. ↑ Modzelewski. Herbarz szlachty malorosyjskiej[недоступне посилання з серпня 2019]
  4. ↑ Диковский Н. Базилианский орден и его значение в западно-русской униатской церкви в XVII и нач. XVIII в. — до Замойского провинциального собора 1720 г. // Гродненские Епархиальные ведомости. — 1906. — № 38 — С. 1026.
  5. ↑ а б Giżycki J.M. Kilka słów o Byteniu i Bazylianach // Przewodnik Naukowy i Literacki. — 1914. — № 42. — S.150.
  6. ↑ Археографический сборник документов относящихся к истории Северо-Западной Руси. — Том XII. — Вильна, 1900. — С. 136, 137, 144, 158, 159. 171
  7. ↑ Археографический сборник документов относящихся к истории Северо-Западной Руси. — Том XIII. — Вильна, 1902. — С. 14.
  8. ↑ Археографический сборник документов относящихся к истории Северо-Западной Руси. — Том XII. — Вильна, 1900. — С. 159
  9. ↑ Кульчинский И. Съезды базилиан в Западной Руси // Вестник Западной Руси- 1870. — Кн. IV. — Т. ІІ. — Отд. ІІ.— С. 37, 39
  10. ↑ Synodus Provincialis Ruthenorum habita in civitate Zamosciae anno 1720.- Roma, 1724-S. 21.
  11. ↑ Борис І. Балик ЧСВВ. «„Катафальк Чернечий“ василіян XVII—XVIII ст. (Рукописна збірка життєписів Василіян)» // Записки Чина Св. Василія Великого. — T. 8 — Romae, 1973. — С. 74-98; Записки Чина Св. Василія Великого. — T. 12 — Romae, 1985. — С. 271—310.
  12. ↑ Nazarko Ir. Elogium Jacobi Susza // Записки Чина Св. Василія Великого. — Том. 7 — Рим. 1971 . — С. 228—248.
  13. ↑ Кястуціс Гудмантас, Андрей Рычкоў. Натыфікацыя пра Лаўрышаўскі манастыр, выпісаная са старой летапіснай хронікі Дзяметрыя Занкевіча // Arche — 2016- № 2 — С. 329—349.
  14. ↑ Gudmantas K., Ryčkov A., Demetrijaus Zankiewicziaus notifikacija apie Laurušavo vienuolyną, išrašyta iš senos rusiškos rankraštinės kronikos (šaltinio tyrimas ir publikacija) // Senoji Lietuvos literatūra.- Kn. 34. — 2012. — P. 153—184.

Джерела