Структура дихромат-аніону Дихрома́ти, біхрома́ти — солі дихроматної кислоти H2 Cr2 O7 . Більшість дихроматів має помаранчево-червоний колір. Сполуки цього ряду є сильними окисниками .
Лопецит У природі дихромати не є розповсюдженими через свою велику хімічну активність. Рідкісним прикладом мінералу дихроматів є лопецит K2 Cr2 O7 .
Дихромат амонію Усі сполуки ряду дихроматів є кристалами, забарвленими у помаранчевий колір. Більшість дихроматів легкорозчинна у воді, за виключенням сполук деяких важких металів , наприклад, дихромату срібла(I) .
Дихромати —— сильнотоксичні речовини, які можуть залишать опіки при контакті зі шкірою.
Дихромати отримують підкисленням розчинів хроматів . Приподальшому підкисленні можливе утворення три-, тетра- та поліхроматів із загальною формулою Crn O3n+1 2- .
2
K
2
C
r
O
4
+
H
2
S
O
4
⟶
K
2
C
r
2
O
7
+
K
2
S
O
4
+
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {2K_{2}CrO_{4}+H_{2}SO_{4}\longrightarrow K_{2}Cr_{2}O_{7}+K_{2}SO_{4}+H_{2}O} }
Застосовується метод, що полягає в обробці оксиду хрому(VI) сполуками з яскраво вираженими осно́внимим властивостями (концентрованими лугами , осно́вними оксидами та деякими карбонатами ):
2
C
r
O
3
+
N
a
2
O
⟶
N
a
2
C
r
2
O
7
{\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+Na_{2}O\longrightarrow Na_{2}Cr_{2}O_{7}} }
2
C
r
O
3
+
2
K
O
H
⟶
K
2
C
r
2
O
7
+
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+2KOH\longrightarrow K_{2}Cr_{2}O_{7}+H_{2}O} }
2
C
r
O
3
+
L
i
2
C
O
3
⟶
L
i
2
C
r
2
O
7
+
C
O
2
{\displaystyle \mathrm {2CrO_{3}+Li_{2}CO_{3}\longrightarrow Li_{2}Cr_{2}O_{7}+CO_{2}} }
Також дихромати синтезують дією на CrO3 хроматів:
N
a
2
C
r
O
4
+
C
r
O
3
⟶
N
a
2
C
r
2
O
7
{\displaystyle \mathrm {Na_{2}CrO_{4}+CrO_{3}\longrightarrow Na_{2}Cr_{2}O_{7}} }
Дихромати стійкі в кислому середовищі та нестійкі у лужному — під дією гідроксид-іонів вони деградують до хроматів:
C
r
2
O
7
2
−
+
2
O
H
−
⟶
2
C
r
O
4
2
−
+
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {Cr_{2}O_{7}^{2-}+2OH^{-}\longrightarrow 2CrO_{4}^{2-}+H_{2}O} }
Порівняно із хроматам дихромати проявляють сильніші окисні властивості.
При нагріванні розкладаються із утворенням оксиду хрому(III) :
(
N
H
4
)
2
C
r
2
O
7
→
168
−
185
o
C
C
r
2
O
3
+
N
2
+
4
H
2
O
{\displaystyle \mathrm {(NH_{4})_{2}Cr_{2}O_{7}{\xrightarrow {168-185^{o}C}}\ Cr_{2}O_{3}+N_{2}+4H_{2}O} }
4
K
2
C
r
2
O
7
→
500
−
600
o
C
2
C
r
2
O
3
+
4
K
2
C
r
O
4
+
3
O
2
{\displaystyle \mathrm {4K_{2}Cr_{2}O_{7}{\xrightarrow {500-600^{o}C}}\ 2Cr_{2}O_{3}+4K_{2}CrO_{4}+3O_{2}} }
Найважливішими представниками ряду сполук є дихромат калію (K2 Cr2 O7 ) і дихромат натрію (Na2 Cr2 O7 ) (хромпіки), що застосовуються в об'ємному аналізі , шкіряній , текстильній та інших галузях промисловості .
Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М . : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с.(рос.) Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М . : «Мир», 1972. — Т. 2. — 871 с.(рос.) Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1974–1985.Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М . : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0 .(рос.) 
.jpg)
