Дзьобак індійський

? Дзьобак індійський
Самець індійського дзьобака Самиця індійського дзьобака
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Дятлоподібні (Piciformes) Родина: Дятлові (Picidae) Рід: Султанський дзьобак (Chrysocolaptes) Вид: Дзьобак індійський
Біноміальна назва
Chrysocolaptes festivus (Boddaert, 1783)
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Picus festivus
Посилання
Вікісховище: Chrysocolaptes festivus Віківиди: Chrysocolaptes festivus ITIS: 554153 МСОП: 22681522

Дзьоба́к індійський[2] (Chrysocolaptes festivus) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Південній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 29 см, вага 213 г. Верхня частина спини біла, решта верхньої частини тіла контрастно чорна, хвіст чорний. Крила золотисто-жовті. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорними плямами або смугами. Над очима широкі білі «брови», під дзьобом білі «вуса», через очі ідуть широкі чорні смуги. У самців верхня частина голови і чуб яскраво-червоні, у самиць жовті. Очі червонуваті, дзьоб чорнуватий, лапи зеленувато-сірі.

Таксономія

Індійський дзьобак був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Гоа[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою 'Picus festivus у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Згодом індійського дзьобака перевели до роду Султанський дзьобак (Chrysocolaptes), введеного англійським зоологом Едвардом Блітом у 1843 році[6].

Підвиди

Виділяють два підвиди:[7]

• C. f. festivus (Boddaert, 1783) — передгір'я Гімалаїв в Індії та Непалі, центральна і південна Індія;
• C. f. tantus Ripley, 1946 — острів Шрі-Ланка.

Поширення і екологія

Індійські дзьобаки мешкають в Індії, Непалі та на Шрі-Ланці. Вони живуть у сухих тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, на плантаціях. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться мурахами і личинками комах, яких шукають у нижньому ярусі лісу на стовбурах дерев, іноді також плодами. Сезон розмноження триває з листопада по березень, на Шрі-Ланці також у серпні й вересні. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 2 до 7 м над землею. У кладці 1, іноді 2—3 яйця. Будують дупло, насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самиці, і самці.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Chrysocolaptes festivus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 14 вересня 2022
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le pic vert de Goa. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 13. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 31—32.
4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Pic verd, de Goa. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 696.
5. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 43, Number 696.
6. Blyth, Edward (1843). Mr Blyth's monthly report for the December meeting, 1842, with addenda subsequently appended. Journal of the Asiatic Society of Bengal. 12 Part 2 (143): 925–1011 [1004].
7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 14 вересня 2022.

Джерела

• Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 70–71, 226—227.
• Grimmett, Richard; Inskipp, Carol & Inskipp, Tim (1999): Birds of India, Pakistan, Nepal, Bangladesh, Bhutan, Sri Lanka, and the Maldives. Princeton University Press, Princeton, N.J.. ISBN 0-691-04910-6