Дзьобак карміновий

? Дзьобак карміновий
Самець кармінового дзьобака Самиця кармінового дзьобака
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Дятлоподібні (Piciformes) Родина: Дятлові (Picidae) Рід: Дзьобак (Dinopium) Вид: Дзьобак карміновий
Біноміальна назва
Dinopium psarodes (Lichtenstein, AAH, 1793)
Синоніми
Picus psarodes Dinopium benghalense psarodes
Посилання
Вікісховище: Dinopium psarodes Віківиди: Dinopium psarodes ITIS: 1145302 МСОП: 61517218

Дзьоба́к карміновий[2] (Dinopium psarodes) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae)[3]. Ендемік Шрі-Ланки[4]. Раніше вважався підвидом чорногузого дзьобака, однак був визнаний окремим видом[5].

Опис

Карміновий дзьобак

Кармінові дзьобаки

Гібрид кармінового і чорногузого дзьобака

Довжина птаха становить 28 см. У самців потилиця і верхня частина спини чорні, середина спини і плечі карміново-червоні, нижня частина спини і надхвістя чорні, хвіст чорний. Пера на надхвісті і верхні покривні пера хвоста мають червоні кінчики. Верхні покривні пера крил червоні, махові пера чорні. Підборіддя і горло чорні, сильно поцятковані білими плямками. Нижня частина тіла білувата, пера на ній мають чорні краї і кінчики. Верхня частина голови чорна, на тімені є характерний червоний чуб. Від верхнього краю очей до потилиці ідуть широкі білі "брови", через очі ідуть широкі чорні смуги, від основи дзьоба через щоки до шиї і верхньої частини грудей ідуть білі смуги. Райдужки червонувато-карі або червоні, дзьоб відносно довгий, чорнувато-сірий.

У самиць лоб і передня частина тімені чорні, поцятковані дрібними білими плямками, задня частина тімені і чуб у них червоні, як у самців. Молоді птахи мають менш яскраве забарвлення, ніж дорослі птахи. У гібридів кармінових і чорногузих дзьобаків верхня частина тіла може бути або переважно червоною з оранжевими або жовтими плямами (ближче до кармінового дзьобака), або переважно жовтою з червоними або оранжевими плямами (ближче до чорногузого дзьобака).

Поширення і екологія

Кармінові дзьобаки мешкають в центрі і на півдні острова Шрі-Ланки. Вони живуть у вологих і сухих тропічних лісах, в мангрових лісах, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, на висоті до 1500 м над рівнем моря. На півночі ареалу кармінові дзьобаки гібридизуються з чорногузими дзьобаками. Зона гібридизації простягається на півночі від Муллайтіву до Маннара і на півдні від Тринкомалі до лагуни Путталам; на північ від цієї зони поширені чорногузі дзьобаки, а на півдні — кармінові дзьобаки.

Кармінові дзьобаки живляться переважно мурахами Camponotus, Meranoplus і Oecophylla smaragdina, їх личинками і лялечками, а також гусінню, довгоносиками, іншими жуками, павуками та іншими безхребетними, іноді також плодами. Птахи шукають їжу в усіх ярусах лісу, а також на землі. Сезон розмноження триває з грудня по вересень. Птахи гніздяться і дуплах дерев, в кладці 2-3 білих яйця. За сезон може вилупитися два виводки.

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. Кармінові дзьобаки є досить поширеним видом в межах свого ареалу і найбліьш поширеними дятлами на Шрі-Ланці[6].

Примітки

1. BirdLife International (2016). Dinopium psarodes: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 лютого 2023
2. Dinopium psarodes у базі Avibase.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 13.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 лютого 2023.
4. Wijeyaratne, Gehan (2020). A Naturalist's Guide to the Birds of Sri Lanka. John Beaufoy Publishing. ISBN 9781913679002.
5. Fernando, Saminda P.; Irwin, Darren E.; Seneviratne, Sampath S. (2016). Phenotypic and genetic analysis support distinct species status of the Red-backed Woodpecker (Lesser Sri Lanka Flameback:Dinopium psarodes) of Sri Lanka. The Auk. 133 (3): 497. doi:10.1642/AUK-15-233.1.
6. Woodpeckers of Sri Lanka. AmazingLanka.com (english) . 23 травня 2015. Процитовано 22 лютого 2021.

Джерела

• Hans Winkler, David A. Christie and David Nurney: Woodpeckers. A Guide to the Woodpeckers, Piculets and Wrynecks of the World. Pica Press, Robertsbridge 1995, ISBN 0-395-72043-5, S. 72–73, 230–231.