Джіванмукта

Дживанмукта (від санскр. джива і мукті, букв. «джива звільнився») — термін в індуїзмі, яким в філософській школі адвайти називають святу людину, яка досягла стадії самоусвідомлення (нірвікалпа самадхі) і до фізичної смерті повністю звільнилася від бажань і карми.[1]

Вивільнення з круговерті народжень і смертей є кінцевою метою життя в індуїзмі. Таке звільнення називається мокшею. У більшості течій індуїзму, душа досягає мокші після смерті матеріального тіла. Але, згідно зі школою адвайти Шанкар, індивід уже вільний, він просто повинен усвідомити і прийняти цю свободу. Тих, хто досяг цього рівня самопізнання, називають дживанмукта.

Послідовники Шанкар виділяють три види прарабдха-карми: ічха (особисто бажане), анічха (без бажань) і паречха(через бажань інших). Для дживанмукти, не існує ічха-прарабдха карми, але тільки анічха та паречха.[2] [2][3]

У традиціях шраман, дживанмукту називають терміном «архат».

Примітки

1. Maharishi Mahesh Yogi on the Bhagavad-Gita, a New Translation and Commentary, Chapter 1-6. Penguin Books, 1969, p 132 (v 46)
2. The Teachings of Sri Ramana Maharshi - Karma and Destiny [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.] Sri Ramana Maharshi.
3. karma & as_brr = 0 # PPA60, M1. 3: Action and Prarabdha karmaPaths to Transcendence: According to Shankara, Ibn Arabi, and Meister Eckhart, by Reza Shah-Kazemi. Published by World Wisdom, Inc, 2006. ISBN 0941532976.Page 59-60.