|
Джулі Лондон
Гейл Пек (англ. Gayle Peck), відома як Джулі Лондон (англ. Julie London; 26 вересня 1926 — 18 жовтня 2000) — американська джазова співачка, композиторка, авторка-виконавиця та акторка. Пік популярності як співачки припав на й950-ті. Визнана найкращою вокалісткою в 1955, 1956 і 1957 роках за версією видання Billboard. Основною причиною успіху співачки вважають її низький голос — «smoky voice». За свою музичну кар'єру Лондон випустила 32 альбоми. Її акторська кар'єра тривала понад 35 років. Біографія Гейл Пек народилася 26 вересня 1926 року в містечку Санта Роза, штат Каліфорнія. У її батьків, Джека і Джозефіни Пек (Jack and Josephine Peck), був свій театр, в якому Джулі співала і грала з ранніх років.[7] Коли їй було 14 років, родина переїхала до Лос-Анджелеса. Незабаром після цього, в 1945-му, вона закінчила Голлівудську Професійну Школу (Hollywood Professional School). Через кілька років одружилася з актором Джеком Веббом, згодом народила дочок Стейсі (Stacy) у Ліза (Lisa)[8]. Стейсі була вбита в результаті ДТП у 1996 році. Як акторка дебютувала для Лондон в 1944 році, після зйомок у пригодницькому фільмі режисера Сема Ньюфілда (Sam Newfield), 'Nabonga', в якому акторка зіграла одну з провідних ролей. Менш ніж через рік надійшли пропозиції ролей у фільмах On Stage Everybody і Червоний будинок (The Red House). У 1953 році розлучилася з чоловіком, а через рік познайомилася з популярним джазовим музикантом і композитором в Боббі Трупом (Bobby Troup), який у той час виступав в одному з клубів Лос-Анджелеса. Вони одружилися в 1954 році і прожили разом понад 45 років, до самої його смерті в 1999. У шлюбі народила дочку Келлі (Kelly) і синів-близнюків Джоді і Різа (Jody and Reese). Келлі Труп померла в 2002 році, а в 2010 році помер Джоді.[9][10] Хоча ще дитиною Гейл серйозно захоплювалася музикою, особливо співом, лише після успішного початку акторської кар'єри звукозаписні студії помітили талановиту співачку. Перший концерт Джулі Лондон відбувся в 1955 році в клубі «881 Club» в Лос-Анджелесі; а згодом вона випустила 32 повноцінних альбоми зі своїми записами. Отримувала титул «найпопулярнішою жіночої співачки» за версією журналу 'Billboard' в 1955-му, 1956-му і 1957-му роках. У 1957 році співачка з'явилася на обкладинці журналу Life. Її першою звукозаписною компанією була Bethlehem Records, укласти контракт з якою їй допоміг Боббі Труп. Кілька пісень Лондон потрапили на збірку студії 1955-го року «Bethlehem's Girlfriends». Найбільшої популярності вона домоглася після виходу її синглу «Cry Me a River», текст якого написав її шкільний друг, а музику склав Труп. Диск, реліз якого відбувся в грудні 1955-го року, майже відразу розійшовся мільйонним тиражем лише у США і приніс величезну славу артистці. Її ролі в кіно також деколи виявлялися «співаючими», так, Лондон виконала свою пісню у фільмі The Girl Can't Help It у 1956 році. Крім кар'єри у кінофільмах і музичній індустрії, акторка часто брала участь у різних серіалах і телешоу, найвідомішими з яких були «The Big Valley» і «Adam-12». Вона залишалася в хороших стосунках зі своїм першим чоловіком і навіть брала участь у кількох його проєктах, серед яких був телесеріал Emergency! і Adam-'12. У 1960-х і 1970-х Лондон активно знімалася у фільмах і серіалах, проте в 90-х кар'єра акторки пішла на спад і закінчилася роллю медсестри Діксі МакКол у популярному американському телесеріалі «Критичний стан!» («Emergency!», 1972—1979) У 1995 році акторка перенесла інсульт, а після смерті чоловіка у 1999 зовсім ослабла. Джулі Лондон померла 18 жовтня 2000 року, у віці 74 років. Похована поряд із чоловіком на кладовищі Hollywood Hills Cemetery в Лос-Анджелесі. Дискографія
Фільмографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
