uk %D0%94%D0%B6%D1%83%D0%BB%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE %D0%A4%D1%96%D0%BD%D0%B5%D0%BB%D0%BB%D1%96

	Джуліано Фінеллі
	Giuliano Finelli
Ім'я при народженні	Giuliano Finelli
Народився	1601; Каррара
Помер	16 серпня 1653; Рим
Національність	Італія
Громадянство	Папська держава
Жанр	скульптура
Напрямок	бароко
Роки творчості	1680—1746
Вплив	Лоренцо Берніні
Вплив на	Доменіко Гвіді
Працював у містах	Каррара, Рим, Неаполь

Джуліано Фінеллі (італ. Giuliano Finelli 1601—1653) — італійський скульптор доби бароко, працював в римській майстерні Лоренцо Берніні.

Життєпис

Народився в місті Каррара. Походив з родини ремісників-каменярів. Художню освіту почав здобувати в майстерні місцевого майстра Мікеланджело Накьєріно.

Перебрався до Риму, де працював помічником у великій майстерні Лоренцо Берніні. Був витіснений з майстерні Лоренцо Берніні більш активними конкурентами 1629 року. Деякий час мав випадкові замовлення, котрі отримував за посередництва римського художника П'єтро да Кортона^[1].

Техніка виконання скульптур у Фінеллі була досить високою й лише трохи відставала в бравурності й динамізмі від творів Берніні, котрі той виконував з допомогою декількох майстрів-помічників.

Джуліано Фінеллі, аби зменшити конкурентну напругу, від котрої потерпав в Римі, перебрався у Неаполь разом із власним учнем і племінником Доменіко Гвіді. В Неаполі мав замовлення й виконав декілька портретів та релігійних скульптур для катедрального собору. Конкурентом в Неаполі для нього був місцевий скульптор Козімо Фанцаго (1591—1678), який проявив себе в Неаполі насамперед як архітектор^[1].

Джуліано Фінеллі мав у Неаполі власну майстерню, де помічниками працювали племінник Доменіко Гвіді, Ерколе Феррата та, можливо, Г.Менкалья^[1].

В останні місяці життя перебував у Римі, де й помер 16 серпня 1653 року. Похований у римській церкві св. Луки^[1].

Вибрані твори

«Кардинал Шипіоне Боргезе», погруддя, 1632, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
"Антоніо Санторіо ", погруддя, 1634, базиліка Сан Лоренцо ін Латерано, Рим.
«Марія Капраніка», погруддя, 1637
«Марія Барберіні», погруддя, 1626, Лувр, Париж
"Оттавіано Бандіні ", погруддя
«Орацио Спада», погруддя, Палаццо Спала, Рим
«Св. Фіррао»
«Емануель де Фонсека і Суньїга», віце-король Неаполя^[1]
«Граф Монтеррей»
"Леонора де Гузман ", дружина графа Монтеррей^[1]

Галерея вибраних творів

Д. Фінеллі. «Кардинал Монтальто», Боде музей, Берлін.
«Марія Капраніка», 1637, Музей Гетті, Каліфорнія
«Марія Барберіні», 1626, Лувр, Париж
«Кардинал Шипіоне Боргезе», 1632, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк.

Джерела

De Dominici, Bernardo (1742). Vite dei Pittori, Scultori, ed Architetti Napolitani, Volume III, number 10. Stamperia del Ricciardi, Naples; Digitized by Googlebooks from Oxford University copy on February 1, 2007.
[1] [Архівовано 27 квітня 2014 у Wayback Machine.] життєпис італійською

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джуліано Фінеллі

Див. також

Портал «Мистецтво» Портал «Бароко»

[:0-1] а ^б ^в ^г ^д ^е Архівована копія. Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 27 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

Джуліано Фінеллі