Волтон народилася в Абердері, Уельс, Велика Британія. Там вона відвідувала школу. Вона прожила протягом року в Кардіффі, а потім закінчила свою освіту в школі Освестрі в Шропширі і в університеті Ланкастера. В Лондоні вона жила протягом двох років, потім у Ланкастері до 1997 року, потім у Свонсі, де вона жила до переїзду в Канаду в 2002 році[4].
Волтон переїхала в Монреаль, Канада, після того, як її перший роман був опублікований. Вона вийшла заміж в доктора Еммета А. О'браєна, народженого в Ірландії[5]. Вона має одну дитину, сина на ім'я Саша Волтон.
Волтон говорить валлійською, кажучи: «це друга мова моєї сім'ї, моя бабуся була відомим валлійським ученим і перекладачем, я вивчала його в школі з п'яти до шістнадцяти років, мое володіння граматикою і словниковим запасом на рівні 10-річної дитини, але я не маю ніяких проблем з вимовою»[6].
Письменницька кар'єра
Волтон почала писати з 13 років, але її перший роман був опублікований лише 2000 року. До цього вона друкувалась у в ряді публікацій з рольових ігор, таких як «Піраміди», в основному у співпраці зі своїм чоловіком в той час, Кеном Волтоном[7]. Вона також була активним членом онлайн науково-фантастичного фендому, особливо в групах мережі Usenetrec.arts.sf.written і rec.arts.sf.fandom. Її вірш «Мовчуни підтримують мене електронною поштою» широко цитується в цих групах і в інших онлайн-суперечках, часто без вказування її авторства[8].
Її перші три романи, «Королівський мир» (2000), «Королівське ім'я» (2001) та «Приз у грі» (2002) написані в стилі фентезі, а їх дія розгортається в одному світі, заснованому на артурівській Англії і Ірландії саги «Викрадення бика з Куальнге». Її наступний роман, «Клик та кіготь» (2003) був задуманий як роман, який міг би написати Ентоні Троллоп, але про драконів, а не про людей.
У квітні 2007 Говард В. Хендрікс заявив, що професійні письменники ніколи не повинні публікувати свої праці в інтернеті безкоштовно, оскільки це робить їх еквівалентом штрейкбрехерів[14]. Волтон відповіла на це, оголосивши 23 квітня «Міжнародним днем техноселян, забруднених пікселями» (англ.International Pixel-Stained Technopeasant Day), днем, в який письменники, які не погодилися з Хендріксом, могли масово опублікувати свої твори онлайн. У 2008 році Волтон відзначила цей день, розмістивши кілька глав незакінченого сіквелу до «Клика і кігтя» — «Ті, хто надає перевагу вогню».
У 2008 році, Волтон почала писати колонку для Tor.com, в основному ретроспективні огляди старіших книг[15].