Джон Пентланд Магаффі

Джон Пентланд Магаффі
англ. John Pentland Mahaffy
Джон Пентланд Магаффі Джон Пентланд Магаффі
Народився	26 лютого 1839(1839-02-26) Веве
Помер	30 квітня 1919(1919-04-30) (80 років) Дублін
Поховання	St. Fintan's Cemetery, Sutton^d
Країна	Швейцарія
Діяльність	письменник, історик, класицист, класичний філолог, літературознавець, перекладач, композитор, викладач університету, літературознавець
Alma mater	Триніті-коледж
Галузь	історія
Заклад	Дублінський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Ірландська королівська академія
Батько	Nathaniel Brindley Mahaffy^d[1]
У шлюбі з	Frances Letitia MacDougall^d
Нагороди	Лицар ордена Спасителя
Джон Пентланд Магаффі у Вікісховищі

Джон Пентланд Магаффі (англ. John Pentland Mahaffy, 26 лютого 1839, Веве, Швейцарія — 30 квітня 1919, Дублін) — британський історик, антикознавець-еллініст, філолог-класик, єгиптолог і музикознавець, протестантський пастор. Наставник Оскара Вайлда.

Біографія

Народився в сім'ї ірландців. Виріс в Швейцарії та Німеччині.

Джон Пентланд Магаффі спочатку здобував початкову освіту в приватному порядку у Швейцарії та Німеччині, а пізніше у Триніті-коледжі в Дубліні (у 1856—1859 роках), де вивчав класику й філософію. Будучи студентом, став ректором Університетського філософського товариства.

Джон Пентланд Магаффі був видатним класиком і єгиптологом, а також мав докторський ступінь з музики. Зокрема він створив музику для «Grace in chapel». Магаффі, універсальний науковець, опублікував численні роботи з цілої низки питань. Найвагомішими вважаються ті з них, що стосуються, так званого, «срібного віку» в Греції. Нині вони вважаються найавторитетнішими в цій області.

З 1865 року був одружений, з 1908 року — вдівець, мав від того шлюбу дві дочки та два сини.

Вперше відвідав Грецію в 1875 році, багато подорожував по Африці і в США.

Універсальність Магаффі не обмежується науковими колами: він вміло стріляв, грав у крикет за Ірландію, а також стверджував, що знає родовід кожного скакуна в Ольстері. Він також був експертом з рибальства нахлистом.

Був почесним членом Королівського коледжу Оксфордського університету[2]. Став професором стародавньої історії в Дублінському університеті.

У 1911—1916 роках — президент Ірландської королівської академії.

Від 1913 року — віце-ректор Триніті-коледжу.

Як науковець Магаффі працював професором історії стародавнього світу також в Триніті-коледжі і зрештою став у 1914—1919 роках головою цього коледжу, провостом. Від 1914 року — ректор дублінського Триніті-коледжу.

У 1918 році — був посвячений у лицарі. Лицар золотого хреста грецького ордена Спасителя[2].

Праці

• (англ.)«Twelve Lectures on Primitive Civilisation» (1868)
• (англ.)«Rambles and Studies in Greece» 1876
• (англ.)«Prolegomena to Ancient History» (1879)
• (англ.)«Greek Social Life from Homer to Menander» (1880)
• (англ.)«Greek Antiquities» (1876)
• (англ.)«A History of Classical Greek Literature» (1880)
• (англ.)«The Story of Alexander's Empire» (1886)
• (англ.)«The Greek World under Roman Sway from Polybius to Plutarch» (1890)
• (англ.)«The Empire of the Ptolemies» (1895);
• (англ.)«Greek Life and Thought from Alexander to the Roman Conquest» (1896)
• (англ.)«Social Life in Greece from Homer to Menander» (1903)
• (англ.)«The Silver Age of the Greek World» (1906)
• (англ.)What Have the Greeks Done for Modern Civilisation? (1909)

Нагороди

• Орден Британської імперії
• Королівський Вікторіанський орден
• Орден Спасителя

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Problems in Greek history, John Pentland Mahaffy [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)

Джерела

• W. B. Stanford & R. B. McDowell (1971). Mahaffy: a biography of an Anglo-Irishman. Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-7100-6880-8.(англ.)

Посилання

• Большой энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона [Архівовано 14 листопада 2011 у Wayback Machine.](рос.)