Джозеф Лармор

Джозеф Лармор
англ. Joseph Larmor
Народився11 липня 1857(1857-07-11)[1][2][…]
Белфаст
Помер19 травня 1942(1942-05-19)[4][1][…] (84 роки)
Holywoodd, Даун, Північна Ірландія, Велика Британія
ПохованняHolywood Prioryd
Країна Велика Британія
 Сполучене Королівство
Діяльністьматематик, фізик, політик, викладач університету
Alma materколедж Святого Іоаннаd (1880)[2]
Королівський університет Белфаста (1877)[2]
Кембриджський університет[5]
Академічний інститут Белфаста
Галузьфізика[6] і математика[6]
ЗакладКембриджський університет[2]
Ірландський національний університет[2]
ПосадаЧлен 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd[7] і Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd[7]
Науковий ступіньмагістр мистецтв[d]
Науковий керівникЕдвард Раус
Аспіранти, докторантиSydney Chapmand[5]
Robert Schlappd[5]
Kwan-ichi Terazawad[5]
David Burnettd[5]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Американська академія мистецтв і наук
Національна академія дей-Лінчей
Національна академія наук США
ПартіяКонсервативна партія і Liberal Unionist Partyd
Відомий завдяки:перетворення Лоренца
ларморова частота
Нагороди
CMNS: Джозеф Лармор у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лармор.

Джо́зеф Лармор (англ. Sir Joseph Larmor; 11 липня 1857, Магераголл, графство Антрім, Північна Ірландія — 19 травня 1942, Голівуд, графство Даун, Північна Ірландія) — ірландський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912—1914 — його віце-президент.

Біографічні дані

Джозеф Лармор народився 11 липня 1857 року в сім'ї Г'ю Лармора, власника крамниці у Белфасті та Анни Райт[8]. Навчався у Королівській гімназії (англ. Royal Belfast Academical Institution), закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) та коледж Кембриджського університету (1879).

У 1880—1885 роках — викладав фізику Королівському коледжі Голуей, з 1885 до 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — лукасівський професор математики).

Наукові праці стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома.

1897 року Лармор опублікував формули релятивістських перетворень координат і часу[9] (зараз відомі як перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей, за два роки до Г. Лоренца і за вісім років до А. Ейнштейна[10].

Його монографія «Ефір і матерія» (1900)[11] відіграла значну роль у розвитку електродинаміки.

Лармор першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію електрона, що обертається в зовнішньому магнітному полі (прецесія Лармора).

Помер 19 травня 1942 року в Голівуді (графство Даун, Північна Ірландія).

Нагороди

Вшанування пам'яті

У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джозефа Лармора кратеру на зворотному боці Місяця.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Лармор Джозеф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ а б в г д Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ а б Hansard 1803–2005
  8. ↑ BIOGRAPHICAL INDEX OF FORMER FELLOWS OF THE ROYAL SOCIETY OF EDINBURGH 1783 – 2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. July 2006. ISBN 0 902 198 84 X. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 7 березня 2018.
  9. ↑ J. Larmor. On a Dynamical Theory of the Electric and Luminiferous Medium, Part 3, Relations with material media // Phil. Trans. Roy. Soc.. — 1897. — Т. 190. — С. 205-300. Архівовано з джерела 7 листопада 2017. Процитовано 7 березня 2018.
  10. ↑ Храмов, 1983.
  11. ↑ J. Larmor. Aether and Matter. — Cambridge University Press, 1900.

Посилання