Джованні Больдіні

Джованні Больдіні
Giovanni Boldini,
Автопортрет, 1892 року
При народженні	Giovanni Boldini
Народження	31 грудня 1842(1842-12-31) Феррара
Смерть	12 січня 1931(1931-01-12) (88 років)
	Париж
Поховання	Феррарський картузіанський монастир
Національність	італієць
Країна	Італія,  Франція
Жанр	живопис
Навчання	Флоренція
Діяльність	художник, візуальний митець
Напрямок	Декаданс
Роки творчості	1863—1930
Покровитель	Diego Martelli^d
Вплив	Сарджентн, Реалізм Мак'яйолі
Член	Академія витончених мистецтв^d
Твори	портрети
Батько	Antonio Boldini^d[2]
Мати	Benvenuta Caleffi^d[2]
У шлюбі з	Emilia Cardona^d[3]
Роботи в колекції	Міннеаполіський інститут мистецтва, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[4], Національна галерея сучасного мистецтва (Рим), Витончено-мистецькі музеї Сан-Франциско, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Філадельфії, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Інститут мистецтв Кларка^d, Національна галерея, Національна портретна галерея (Лондон), Галерея мистецтв Коркоран, Музей мистецтва Сан-Паулу, Rhode Island School of Design Museum^d, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Карнавале, Національний музей у Кракові, Gallerie d'Italia - Milano^d, Національний музей образотворчого мистецтва[5], Ackland Art Museum^d[6], Стара національна галерея, Museo Boldini^d, Бленгеймський палац, Frugone Collection^d, Музей Галуста Гюльбенкяна, Galleria d'arte moderna di Milano^d, Galleria d'arte moderna^d, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Musée des Arts Décoratifs^d, Pinacoteca metropolitana di Bari^d, Centro Matteucci, Viareggio^d, Print Collection^d[7], Бруклінський музей, Брера, Художній музей Волтерс, Musée de la Vénerie (Senlis)^d і Musea Brugge^d[8]
Нагороди
Джованні Больдіні у Вікісховищі

Джованні Больдіні (італ. Giovanni Boldini, 31 грудня 1842, Феррара — 12 січня 1931, Париж) — італійський художник доби декадансу. Малював пейзажі, побутові картини, портрети. Один з найкращий серед відомих портретистів на зламі XIX—XX століть.

Біографія, ранні роки і художня освіта

Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813—1891). Доменікіні брав також замовлення на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.

Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».

Флорентійський період

У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822—1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Больдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, могутній розквіт в XIX столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізму. Больдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх.

Портретист

Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка

Джованні Больдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З 1872 року Больдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Больдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.

Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.

Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.

Ранішні й побутові твори Больдіні

• 
  Портрет художника Вінченцо Кабіанка в інтер'єрі, 1909 р.
• 
  Джузеппе Аббаті, 1865
• 
  Перехід через вулицю.
• 
  Дієго Мартеллі, 1865

Погрудні портрети

• 
  Портрет графині Мартель де Жанвіль, 1894, музей Карнавале
• 
  Генрі Рошфор, якого портретував в Едуар Мане
• 
  Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
• 
  Вінченцо Кабіанка

Відомі постаті, портретовані Больдіні

• 
  «Анрі де Тулуз - Лотрек», французький художник
• 
  «Ліна Кавальєрі», оперна співачка
• 
  Портрет Джузеппе Верді, італійського композитора, 1886 р.

Салонне мистецтво і злами декадансу

• 
  Мільонерша Едіт Вандербілт, 1900 р
• 
  Оголена натура
• 
  Маркіза Луїза Касаті, кохана Габріеле д'Аннунцио

Графіка Джованні Больдіні

Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", літографія

• 
  Джованні Больдіні. Теста Бруна, до 1892 р.
• 
  Джованні Больдіні. Портрет невідомого , 1880-і рр.
• 
  Джованні Больдіні. «Франческа де Нотарбартоло Віллароза, віконтеса д'Орсе», 1902 рік, суха голка

Вибрані твори

«Еміліана Конха де Осса», 1901 рік

• Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
• п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
• п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
• Гондоли Венеції, прив. збірка
• п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
• п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
• п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
• пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
• Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
• (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Лісабон
• (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
• (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
• (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
• Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
• Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
• Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
• Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
• (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
• Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
• Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
• п-т Нані Щредер, 1903

Див. також

• Парадний портрет
• Список художників Італії 19 ст.

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. Geni.com — 2006.
   d:Track:Q2621214
3. https://www.lastampa.it/asti/2022/11/27/news/la_giornalista_partita_da_costigliole_che_sposo_il_cantore_della_belle_epoque-12271815/
4. Музей мистецтва Метрополітен — 1870.
   d:Track:Q160236
5. https://www.bellasartes.gob.ar/
6. https://ackland.emuseum.com/people/1846/giovanni-boldini/objects
7. https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/403188
8. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0418_III

Джерела

• Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
• Dini P. Giovanni Boldini, 1842—1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
• Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006

Посилання

• Картини [Архівовано 17 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Твори в музеях світу [Архівовано 11 січня 2015 у Wayback Machine.]

Мистецтво   Біографії   Живопис