Джованні Баттіста Гваданьїні

Джованні Баттіста Гваданьїні
італ. Giovanni Battista Guadagnini
Народився	23 червня 1711(1711-06-23)  Боргоново-Валь-Тідоне, Провінція П'яченца, Емілія-Романья
Помер	18 вересня 1786(1786-09-18)[1][2] (75 років)  Турин, Сардинське королівство, Італія
Діяльність	скрипковий майстер, виробник музичних інструментів
Знання мов	італійська
Роки активності	з 1729
Діти	Джузеппе Гваданьїні^d
Медіафайли у Вікісховищі

Джованні Баттіста Гваданьїні (Джованні Баттіста Гваданіні; італ. Giovanni Battista Guadagnini; 23 червня 1711(17110623) — 18 вересня 1786) — італійський скрипковий майстер, якого визнають одним з найкращих в історії майстрів струнних музичних інструментів.[3] Він вважається третім з найвеличніших майстрів після Антоніо Страдіварі та Джузеппе Гварнері «дель Джезу». Сім'я Гваданьїні була відома своїми скрипками, гітарами та мандолінами.[4]

Життєпис

Корейська скрипалька Бомсорі Кім зі скрипкою Гваданьїні (1774, Турин). Скрипка належить Kumho Asiana Cultural Foundation

Джованні Баттіста Гваданьїні (лат. Johannes Baptista Guadagnini) народився 23 червня 1711 року приблизно в 30 км від міста Кремона у Боргоново-Валь-Тідоне, провінція П'яченца. Це був час, коли Страдіварі й Гварнері перебували в розквіті творчих сил.[5]

Останні дослідження пролили світло на вплив обох геніїв, Страдіварі й Гварнері, на лінії симетрії інструментів Гваданьїні, який був ще юнаком, коли його батько Лоренцо, також уродженець Боргоново-Валь-Тідоне, був одним з виробників інструментів для майстерні Страдіварі, провідної скрипкової майстерні у першій половині 18 століття.

Гваданьїні був учнем в майстерні. За нормами тогочасної торгової практики в Італії, молода людина повинна була з 12-річного віку стартувати в якості учня в майстерні, щоб в майбутньому отримати дозвіл займатись відповідною торгівлею. Купецькі гільдії очолювались майстром, який видавав відповідні папери — путівки в професію для успішних учнів. Торгівельні гільдії, що надавали кар'єрні можливості для кваліфікованих торговців, включаючи виробників музичних інструментів, мали торгівельні домовленості в Європі з середньовічних часів, у тому числі в Італії. Гільдії були докапіталістичною промисловою організацією, що перебувала під контролем герцога, який регулював торговельну практику, якість вироблених товарів та цінову політику.

Діяльність Гваданьїні можна розділити за чотирма основними періодами, що пов'язані з чотирма містами Італії, де він жив і працював, а саме періоди П'яченци (1716—1749), Мілана (1749—1758), Парми (1758—1771) й Турина (1771—1786). Кожен період має свій стиль і характеристику. Міланський стиль Гваданьїні є більш популярним в Європі, тоді як стиль Турина є більш затребуваним у Сполучених Штатах. Міланські моделі видають м'який і барвистий звук, тоді як звук моделей Туріна пласкіший і потужніший.[5]

Як цінителі інструментів Гваданьїні так і музиканти вважають його чи не останнім із великих скрипкових майстрів другої половини так званого «золотого віку», коли в Італії правили Бурбони.

Великий майстер пішов з життя в Турині 1786 року.

Виконавці на інструментах Гваданьїні

Скрипалі

Скрипаль	Дата і місце виготовлення	Назва інструмента	Коментар	Посилання
Фелікс Айо	1744			[6]
Ріккардо Бренгола	1747, П'яченца	Contessa Crespi		[7]
Бродський Адольф Давидович	1751, Мілан	ex-Brodsky		[8]
Брон Захар Нухимович	1757, Мілан			[9]
Аморі Коейто	1773			[10]
Ендрю Дауес	1770, Парма			[11]
Річард Дікін			Англійський камерний музикант і соліст, викладач Королівської музичної академії в Лондоні.[12]
Юлія Фішер	1742			[13]
Карл Флеш	1750-ті	ex-Henri Vieuxtemps		[14]
Девід Ґарретт	1772		У грудні 2007 року Гаррет упав після виступу і розбив свою скрипку, яку він придбав за чотири роки до цього за 1 мільйон доларів США.[15]
Девід Грід	1757		Належить синдикату «The Yorkshire Guadagini 1757 Syndicate».	[16]
Артюр Грюмьо	1752	ex-Grumiaux		[17]
Девід Гален	1753			[18]
Яша Хейфец	1741, П'яченца	ex-Heifetz	Попередники — Ремберт Вурліцер в 1946 році і Даріо Д'Аттілі в 1991 році	[19]
Марлен Геммер	1764			[20]
Пітер Гересгал	1753, Мілан			[5]
Віллі Гесс	1740s			[21]
Йозеф Йоахім	1767, Парма	ex-Joachim		[22]
Іда Кавафян	1751			[23]
Девід Кім	1757		В оренді від Філадельфійського оркестру	[24]
Мін-Чон Ко	1767			[25]
Горан Кончар	1753, Мілан			[26]
Копельман Михайло Самуїлович	1773			[27]
Міхал Ковалковскі	1753	Gucio
Ян Кубелик	1750	ex-Kubelik		[28]
Пекка Куусісто	1752		В оренді від «Finnish Cultural Foundation»	[29]
Манфред Леверкус	1752	ex-Kneisel	Вкрадена 2006 року
Джек Лібек	1785	ex-Wilhelmj		[30]
Вейн Лін	1779, Турин			[31]
Тасмін Літтл	1757, Мілан			[5][32]
Мауро Лопес Феррейра				[33]
Галдон Мартінсон	1750		Використовується Бостонським симфонічним оркестром	[34]
Стефан Міленкович	1780, Турин			[35]
Муллова Вікторія Юріївна	1750			[36]
Жінетт Невьо			Придбана ранньої весни 1949 року, була при Жінетт Невьо під час авіакатастрофи у жовтні того ж року, в якій Невьо загинула. Пізніше, сувій скрипки з'явився в Парижі, кілька разів змінивши власника.[37]
Девід Плантьє	1766			[38]
Сімоне Портер	1745		В оренді від «The Mandell Collection of Southern California»	[39]
Вільям Пінчон	1779, Турин		Придбана 26 березня 1957. Звучала в «Опері Сан-Франциско» до 1998 року
Лінда Розенталь	1772, Турин			[40]
Леон Саметіні	1751	ex-Sametini		[41]
Марі Самуельсен	1773, Турин		В оренді від «ASAF» (Anders Sveeas Charitable Foundation, Осло).	[42][43]
Стефані Сант'Амброжіо	1757			[44]
Маюмі Зайлер	1740, П'яченца
Іттаї Шапіра	1745, П'яченца			[45]
Сіні Сімонен	1760		В оренді від «Finnish Cultural Foundation»	[46]
Сімович Роман Аполлонович	1752		В оренді від Джонатана Моулдса, британського банкіра і філантропа	[47]
Івонне Смейлерс	1785			[48]
Лара Сент-Джон	1779	Salabue	«Воскресіння св. Іоанна»	[49]
Ліндон Джонстон Тейлор	1777			[50]
Генрі Темянка	1752		Виготовлена за моделлю Петра Гварнеріуса. Сертифікат скрипника Джозефа Ведраля, Голландія, 28 вересня 1929 року
Ванесса Мей	1761	Gizmo		[51]
Пабло Валетті	1758			[52]
Павло Верніков	1747, П'яченца	ex-Contessa Crespi, ex-Brengola	В оренді від Fondazione Pro Canale. 2016 року коштувала $1,5 млн. Була викрадена в грудні 2016 року.[53]
Анрі В'єтан	1750s	ex-Henri Vieuxtemps		[14]
Генрик Венявський	1750	ex-Wieniawski		[54]
Боб Віллс	1784		Скрипка декларувалась як 157-річна під час придбання в 1941 році за $3000. Пізніше Віллс заявивив в інтерв'ю, що він віддав її своєму другові і придбав іншу за $5000.	[55]
Ежен Ізаї	1774	ex-Eugène Ysaÿe		[56]
Лі Чуань Юнь	1784		В оренді від Товариства Страдіварі («Stradivari Society»)	[57]
Діана Тищенко^[d]	1754		—	[58]

Альтисти

• Лі-Куо Чанг грає на альті Гваданьїні 'ex-Vieuxtemps', виготовленому в Пармі 1768 року.[59][60]
• Джеральдіна Волтер грає на альті Гваданьїні, виготовленому в Турині 1774 року.[61]

Віолончелісти

• Наталі Клейн грає на віолончелі Гваданьїні «Simpson» (1777).[62]
• Давид Гільович Герінгас грає на віолончелі Гваданьїні 1761 року виготовлення.[63]
• Максін Нойман грає на віолончелі Гваданьїні 1772 року.[64]
• Хан-На Чан грає на віолончелі Гваданьїні (Мілан, 1757).
• Гілберто Мунгіа грає на віолончелі Гваданьїні (1748).
• Саша Вечтомов грає на віолончелі Гваданьїні (Мілан, 1754).
• Соль Габетта грає на віолончелі Гваданьїні (1759).
• Картер Брей, головний віолончеліст Нью-Йоркського філармонічного оркестру, грає на віолончелі Гваданьїні (Мілан, 1754).[65]

Ансамблі

• Australian String Quartet (ASQ, Австралійський струнний квартет) використовує такі чотири інструменти: віолончель (П'яченца, 1743), скрипка (П'яченца, 1748—1949), альт (Турин, 1783), скрипка (Турин, 1784).[66]

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136222986 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Doring, Ernest N. (1949). The Guadagnini Family of Violin Makers. Chicago: Lewis & Sons. Reprint with new introduction by Stewart Pollins, Dover Books, 2012. ISBN 978-0-48649-796-9(англ.)
4. Kass, Philip. Violin Making in Turin, part 2: the Guadagnini family. Tarisio Auctions. Архів оригіналу за 26 серпня 2018. Процитовано 19 травня 2018.
5. In praise of Gaudagnini. The Strad. № Vol. 122. October 2011. с. 36—44. {{cite magazine}}: |issue= має зайвий текст (довідка)(англ.)
6. Felix Ayo Biography. Swiss Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.(англ.)
7. Guadagnini, 1747. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
8. Guadagnini, 1751. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
9. Guadagnini, 1757. Cozio.com. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
10. Biography. Modigliani Quartet. 2018. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
11. References. Pierre Dalphin. 2008. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
12. Staff: Richard Deakin. Royal Academy of Music. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 21 жовтня 2019.
13. Fischer, Frank-Michael (25 березня 2013). Julia Fischer performs the same piece on two different violins. Violinist.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
14. Guadagnini, 175x. Cozio.com. Архів оригіналу за 2 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
15. Wagner, Thomas (14 лютого 2008). Violinist: Fall Fractures $1M Fiddle. Times Herald-Record. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 15 лютого 2008.
16. David Greed & Simon Lindley. Leeds Town Hall. 24 вересня 2018. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
17. Guadagnini, 1752. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
18. David Halen. Mercer University. 2006. Архів оригіналу за 6 березня 2012. Процитовано 23 жовтня 2019.
19. Salabue Auctions (5 лютого 2016). Ex-Heifetz 1741 Johannes Baptista Guadagnini Violin. Facebook. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 23 жовтня 2019.
20. Marlene Hemmer. Nationaal Muziekinstrumenten Fonds (нід.). Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
21. Guadagnini, 174x. Cozio.com. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
22. Guadagnini, 1767. Cozio.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 23 жовтня 2019.
23. Ida Kavafian, violin. Chamber Music Society of Lincoln Center. 2008. Архів оригіналу за 25 травня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
24. Biography. David Kim. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
25. Cecilia String Quartet. Analekta. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
26. Concert to feature a Guadagnini violin worth a million and a half Euros. Croatian Times. 8 жовтня 2008. Архів оригіналу за 6 липня 2011. Процитовано 23 жовтня 2019.
27. Kopelman Quartet: Biography. Mariedi Anders Artists Management. April 2005. Архів оригіналу за 7 вересня 2008. Процитовано 23 жовтня 2019.
28. Guadagnini, 1750. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
29. Pekka Kuusisto, violin. Ondine (record label). Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 23 жовтня 2019.
30. Guadagnini, 1785. Cozio.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2005. Процитовано 23 жовтня 2019.
31. Wayne Lin. Naxos Records. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 23 жовтня 2019.
32. Yangen Xu (3 серпня 2006). Great Violinists at the Proms. MusicOMH. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
33. Les Musiciens De L'Ensemble: Mauro Lopes Ferreira. Café Zimmermann (фр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
34. Haldan Martinson. Бостонський симфонічний оркестр. Архів оригіналу за 12 березня 2010. Процитовано 23 жовтня 2019.
35. Giovanni Battista Guadagnini (circa 1780), Turin. Ingles & Hayday. 2017. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019.
36. Biography. Viktoria Mullova. 2005. Архів оригіналу за 9 липня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
37. Todes, Ariane (8 лютого 2013). What happened to Ginette Neveu's Stradivari?. The Strad. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
38. Les Musiciens De L'Ensemble: David Plantier. Café Zimmermann (фр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
39. Biography. Simone Porter Violin. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2019.
40. About Linda Rosenthal, violinist. Linda Rosenthal. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 23 жовтня 2019.
41. Guadagnini, 1751. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
42. Mari Samuelsen: Tracklist. Deutsche Grammophon. Архів оригіналу за 3 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
43. Giovanni B. Guadagnini. Anders Sveaas Almennyttige Fond (норв.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
44. Artistic Director. Cactus Pear Music Festival. Архів оригіналу за 23 липня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
45. Sadler, Naomi (28 червня 2017). Ittai Shapira. Tarisio. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 23 жовтня 2019.
46. Myönnetyt soittimet. Suomen Kulttuurirahasto (фін.). 2006. Архів оригіналу за 29 жовтня 2007. Процитовано 23 жовтня 2019.
47. Roman Simovic. Orchestra da Camera della Sardegna. 2015. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
48. Biography. Yvonne Smeulers. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
49. Guadagnini, 1779. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
50. First Violins: Lyndon Johnston Taylor. New Zealand Symphony Orchestra. Архів оригіналу за 21 травня 2010. Процитовано 23 жовтня 2019.
51. Vanessa-Mae calls her Guadagnini violin "Gizmo". Why is that?. Vanessa-Mae.net. 14 вересня 2016. Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
52. La Direction Artistique: Pablo Valetti. Café Zimmermann (фр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
53. Giovanni Battista Guadagnini violin, worth $1.5m, stolen from Geneva train. The Strad. 12 грудня 2016. Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 23 жовтня 2019.
54. Guadagnini, 1750. Cozio.com. Архів оригіналу за 4 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
55. Townsend, Charles R. (1976). San Antonio Rose: The Life and Music of Bob Wills. Urbana: Університет Іллінойсу в Урбана-Шампейн. с. 230. ISBN 0-252-00470-1.
56. Guadagnini, 1754. Cozio.com. Архів оригіналу за 19 березня 2009. Процитовано 23 жовтня 2019.
57. Bargreen, Melinda (4 квітня 2008). Young violin phenom Chuanyun Li to play at Benaroya Hall. Seattle Times. Архів оригіналу за 9 квітня 2014. Процитовано 23 жовтня 2019.
58. Solea Management signs Diana Tishchenko for general management. Classical Music Artists. Архів оригіналу за 9 липня 2023. Процитовано 00 липня 2023.
59. Giovanni Battista Guadagnini 1711-1786. Guadagnini.org. 2011. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 жовтня 2019.
60. Choong-Jin Chang. Консерваторія Пібоді Університету Джонса Гопкінса. 2014. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
61. Geraldine Walther. Bein & Fushi. Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
62. Biography. Natalie Clein. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
63. Mnatzaganian, Sarah (2004). G. B. Guadagnini. Aitchison Mnatzaganian. Архів оригіналу за 2 червня 2008. Процитовано 23 жовтня 2019.
64. Biography (PDF). Maxine Neuman. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2019.
65. Carter Brey, Principal Cello. Нью-Йоркський філармонічний оркестр. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
66. Our Instruments. Australian String Quartet. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 12 лютого 2017.

Бібліографія

• Mnatzaganian, Sarah (2004). G. B. Guadagnini. Aitchison Mnatzaganian. Архів оригіналу за 2 червня 2008.
• Doring, Ernest N. (1949). The Guadagnini Family of Violin Makers. Chicago: Lewis & Sons.
• König, Adolf H., ред. (1981). Die Geigenbauer der Guadagnini-Familie: Die Turiner Schule [The violin makers of the Guadagnini family: The Turin School] (нім.). Frankfurt: Verlag Das Musikinstrument. ISBN 978-3-92011-265-7.
• Fiori, G. (1994). Documenti biografici di artisti e personaggi piacentini dal '600 all' '800 nell' Archivo Vescovile di Piacenza [Biographical documents of Piacenza artists and characters from the 600s to the 1800s in the Archdiocese of Piacenza]. Strenna piacentina (італ.): 67—111.
• Kass, P.J. Violin Makers of the Piedmontese School.
• Vannes, Rene (1985) [1951]. Dictionnaire Universel del Luthiers (vol.3) (фр.). Bruxelles: Les Amis de la musique. OCLC 53749830.
• Henley, William (1969). Universal Dictionary of Violin & Bow Makers. Brighton, England: Amati. ISBN 0-901424-00-5.
• Hamma, Walter (1993). Meister Italienischer Geigenbaukunst [Master of Italian violin making] (нім.). Wilhelmshaven: F. Noetzel. ISBN 3-7959-0537-0.
• Rosengard, Duane (2000). Giovanni Battista Guadagnini: The Life and Achievement of a Master Maker of Violins. Haddonfield, New Jersey: Carteggio Media. ISBN 978-0-97042-290-3.

Посилання

• В Україні ініціюють створення Фонду раритетних музичних інструментів [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.]
• Скрипач Дэвид Гаррет: Первое, что сделаю в Киеве, — найду ресторан, где подают хороший борщ [Архівовано 28 червня 2020 у Wayback Machine.] kp.ua/culture(рос.)
• «Ты плачешь, скрипка Гваданини…» [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.] vo.od.ua(рос.)
• "ex-Joachim" G.B. Guadagnini Turin 1775. Leroy Douglas Violins. Архів оригіналу за 6 січня 2009.(англ.)