Джеймс Фулбрайт

Джеймс Фулбрайт
англ. J. William Fulbright
Народився	9 квітня 1905(1905-04-09)[1][2]^[…]  Самнер, Черітон, Міссурі, США
Помер	9 лютого 1995(1995-02-09)[1][2]^[…] (89 років)  Вашингтон, США  ·інсульт
Країна	США
Діяльність	політик, адвокат, інструктор, лектор, банкір, фермер
Alma mater	Арканзаський університет, Університет Джорджа Вашингтона, Університетський коледж і Пембрук-коледж[4]
Знання мов	англійська[5][6]
Заклад	University of Arkansas School of Law^d
Членство	Американська академія мистецтв і наук, Фі Бета Каппа і Американське філософське товариство[7]
Посада	член Палати представників США^[d], президент^[d][8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], сенатор США[8], член Палати представників США^[d][9][8] і президент^[d]
Партія	Демократична партія США
Конфесія	Християнська церква (учні Христа)^d
Батько	Jay Fulbright^d[10]
Мати	Roberta Fulbright^d
Брати, сестри	Roberta Fulbright Swanson^d
У шлюбі з	Harriet Mayor Fulbright^d
Нагороди	премія Чотирьох свобод — свобода від страху^d Benjamin Franklin Medal^d (1977) стипендія Родса (1925) honorary doctor of the Norwegian University of Science and Technology^d почесний доктор Університету Маямі^d (8 травня 1987) doctor honoris causa from the University of Dijon^d (12 жовтня 1957)
Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Вільям Фулбрайт (англ. James William Fulbright; 9 квітня 1905(19050409), Самнер, Штат Міссурі — 9 лютого 1995, Вашингтон) — американський політичний діяч, голова комітету з міжнародних справ Сенату США, сенатор. Засновник програми Фулбрайта.

Біографія

Після закінчення Арканзаського університету навчався в Оксфордському університеті, закінчив також юридичний факультет Університету Джорджа Вашингтона у Вашингтоні. Потім викладав право в Арканзаському університеті; у 1939–1941 рр. був його ректором. У 1942 р. був обраний до Конгресу від Демократичної партії США. 1943 року Конгрес прийняв резолюцію Фулбрайта, яка схвалювала участь США у майбутній Організації Об'єднаних Націй.

У 1944 р. Фулбрайт був обраний в Сенат США (1945–1975). На цій посаді він висунув програму обміну студентами США та зарубіжних країн. У 1946 році ця програма була затверджена і отримала назву Програма Фулбрайта (надалі були розроблені два незалежні напрямки для американських і для зарубіжних студентів). У рамках цієї програми були засновані стипендії та гранти Фулбрайта; до початку XXI століття їх отримали понад 80 тисяч американців і громадян інших країн.

Джеймс Фулбрайт чотири рази переобирався сенатором від штату Арканзас (округ, Арканзас) (1950, 1956, 1962, 1968). Він належав до помірно ліберального крила Демократичної партії. У 1950-х роках виступав проти маккартизму, на підтримку громадянських прав чорношкірих американців. На посаді голови сенатського комітету з міжнародних справ (1959–1974) підтримував розрядку міжнародної напруженості, рекомендував президенту Джону Кеннеді утриматися від вторгнення на Кубу, протестував проти рішення президента Ліндона Джонсона послати американські війська в Домініканську Республіку (1965). Велику популярність Фулбрайту принесли його виступи проти війни у В'єтнамі. У 1966 році він провів сенатські слухання про дії США в Південно-Східній Азії. Фулбрайт протестував проти бомбардувань Північного В'єтнаму, закликав до мирних переговорів з вирішення в'єтнамського конфлікту. В 1975 році, після того як не був переобраний до Сенату, вийшов у відставку.

Автор книг: «Старі міфи і нові реальності» (1964), «Амбіції влади» (1966), «Ущербний гігант» (1972).

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Rhodes Scholar Database
   d:Track:Q88887963d:Track:Q1204346
5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
6. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
7. NNDB — 2002.
   d:Track:Q1373513
8. Biographical Directory of the United States Congress — GPO, 1903.
   d:Track:Q1150348d:Track:Q2928358
9. https://www.congress.gov/member/james-fulbright/F000401
10. Geni.com — 2006.
    d:Track:Q2621214

Джерела

• Fulbright, J. William (1966). The Arrogance of Power, New York: Random House. ISBN 0-8129-9262-8
• Fulbright, J. William (1971). The Pentagon Propaganda Machine, New York: Vintage Books
• Brown, Eugene (1985). J. WIlliam Fulbright: Advice and Dissent, Iowa City: University of Iowa Press. ISBN 0877451303
• Clinton, Bill (2005). My Life. Vintage. ISBN 1-4000-3003-X.
• US Department of State biography
• The Two Americas (Conclusion in «The Arrogance of Power»)

Посилання

• Фулбрайт // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.