ДерматинДерматин (від дав.-гр. δερμάτινος — шкіряний), гранітоль — сорт штучної шкіри, бавовняна тканина з нітроцелюлозним покриттям, нанесеним на одну або обидві сторони тканини. Широко застосовувався в СРСР з 1930-х років (згідно Великої радянської енциклопедії, промислове виробництво налагоджено з 1930 року) як шкірзамінник, дешевий оздоблювальний матеріал. Дерматин застосовувався для оббивки меблів, робочих поверхонь столів, площин дверей, переплетення книг (в якості матеріалу для палітурок), галантерейних виробів, обтягування автомобільних салонів тощо.[1] Дерматин мав порівняно невисокі естетичні та технічні властивості, зокрема — низька стійкість до стирання, і в 1950-х — 60-х роках був витіснений більш досконалими сортами штучної шкіри, наприклад — на основі полівінілхлориду або поліаміду. Однак завдяки колишньої поширеності цього матеріалу його назва стала до певної міри загальною для штучної шкіри взагалі і навіть ввійшла до фольклору — штучну шкіру, що видається за натуральну, можуть іронічно назвати «шкірою молодого дерматину». Цікаві факти
Див. такожПримітки
Посилання
|