|
Державне оборонне замовлення УкраїниДержавне оборонне замовлення — засіб державного регулювання у сфері наукового та матеріально-технічного забезпечення потреб оборони і національної безпеки України, який визначає порядок взаємодії міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних установ, організацій та суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності під час його формування, розміщення і виконання, а також передбачає заходи щодо виконання міжнародних договорів України з питань військово-технічного співробітництва. Регулюється Законом України «Про державне оборонне замовлення» від 03.03.1999 № 464-XIV. Хронологія
2017
2018
У 2018 році «УкрОборонПром» передав до війська 4900 одиниці, в тому числі високоточної зброї. 2019На ДОЗ цього року заплановано 25 млрд гривень.
Станом на початок серпня 2019 року Міноборони не уклало контрактів на декілька мільярдів гривень в рамках держоборонзамовлення. Йдеться приблизно про 8 млрд грн, через що виконувати держоборонзамовлення для переозброєння війська припинили декілька десятків оборонних підприємств. Також повідомляється, що за низкою угод підприємства ОПК не отримали авансування для виробництва продукції для ЗСУ.[2][3] Закон України «Про оборонні закупівлі»Закон України «Про оборонні закупівлі» було прийнято Верховною Радою України 16 липня 2020 року 276-ма голосами, а вже 17 липня 2020 року він був підписаний Президентом України. Набув чинності 1 січня 2021 року[4]. Закон «Про оборонні закупівлі» докорінно змінює законодавство у сфері оборонних закупівель з радянського на європейське[4]. Відтепер оборонні закупівлі будуть більш відкритими — без зайвого засекречування. План закупівель, який замінює ДОЗ, буде розроблятись на три роки, а вітчизняна продукція, як державного, так і приватного сектору матиме перевагу перед іноземною[4]. Цим законом вводиться багато новацій, зокрема:[4]
Законом також здійснюється впровадження в оборонні закупівлі поняття локалізації — при закупівлі імпортних товарів перевага буде віддаватися тим постачальникам, які частково розмістять виробництво в Україні, а також виробникам, які забезпечують більш вигідні умови утримання, сервісу і ремонту поставленої продукції; можливість укладання інвестиційних угод на розвиток виробництва[4]. Крім того, Законом передбачено затвердження типових державних контрактів, впровадження критерію «життєвий цикл» озброєння, військової і спеціальної техніки; поступовий перехід до державного підтвердження якості на основі підходів, що використовуються у відповідних стандартах НАТО[4]. В цілому Закон визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони. Визначено також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель. Перехід на нові процедури суттєво наближає Україну до стандартів країн-членів НАТО[4]. Слід зазначити, що дія цього документа не поширюється на оборонні закупівлі через міжнародні спеціалізовані організації, їх представництва, через спеціалізовані фонди, підприємства, установи та організації, перелік яких визначений Кабміном, а також через механізми Програми уряду США «Міжнародні військові продажі»[4]. 2020В червні 2021 року низка оборонних підприємств та громадських організацій поскаржились уряду на незадовільне фінансування протягом попереднього року[5]. Так, Павлоградський хімічний завод за 2020 рік отримав 156,8 мільйона гривень чистих збитків. На підприємстві заявляють, що Міноборони ігнорує указ президента щодо створення нових видів ракетного озброєння та боєприпасів. Зокрема, Міноборони затягнуло з рішенням замовити виробництво ракетних комплексів «Вільха», «Вільха-М», «Грім» та інших. На хімзаводі зазначили, що не можуть отримати фінансування від міністерства, тому виробничі потужності підприємства простоюють, а фаховий персонал звільнений[5]. Запорізьке держпідприємство «Радіоприлад», яке спеціалізується на виробництві радіоапаратури для Збройних сил, повідомило, що не має прямих контрактів з Міноборони в межах державного оборонного замовлення. Натомість має лише субпідряд від Харківського конструкторського бюро з машинобудування імені O. O. Морозова, яке виготовляє БТР-4Е для війська. Тому, через незавантаженість і несвоєчасні виплати від конструкторського бюро, яке теж не може вчасно отримати виплати від Міноборони, «Радіоприлад» не здатний гарантувати системну роботу. Окрім того, на кінець минулого року заборгованість конструкторського бюро перед підприємством становила 4,9 мільйона гривень[5]. Виробник апаратури зв'язку спецпризначення, львівський завод «Лорта» протягом 2020 року не отримав від Міноборони фінансування за замовлену продукцію. На її виробництво завод витратив 25 мільйонів гривень власних коштів[5]. Також низка підприємств Державного космічного агентства повідомили уряду, що програма виробництва військових транспортних засобів була профінансована лише на 25 %[5]. Зокрема, відсутнє оборонне замовлення на виробництво нових танків «Краб» і «Булат»[5]. Громадські організації також звернули увагу на те, що державне оборонне замовлення у 2020 і у 2021 роках уряд затвердив із суттєвим запізненням — майже на пів року. Через це державні оборонні підприємства залишалися без належного фінансування[5]. 20212 квітня 2021 року на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів України, було схвалено основні показники ДОЗ (Державного оборонного замовлення) на три роки. Таким чином було виконано Рішення РНБО України «Про основні показники державного оборонного замовлення (ДОЗ) на 2021 рік та 2022, 2023 роки» від 30 березня 2021 року № 132/2021[5]. Див. також
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
