|
Денисюк Юрій Миколайович
Юрій Миколайович Денисюк (27 липня 1927, Сочі, СРСР — 14 травня 2006, Санкт-Петербург, Росія) — радянський фізик, один з основоположників оптичної голографії. Дійсний член Російської академії наук (1992; член-кореспондент з 1970), доктор фізико-математичних наук (1971, кандидат наук з 1964), професор (1980). ЖиттєписМолоді роки Денисюка пройшли в Ленінграді, зокрема там він був і під час блокади. Юрій Миколайович закінчив 1954 року кафедру спектральних та оптико-фізичних приладів Інженерно-фізичного факультету[ru] ЛІТМО[2] і почав наукову діяльність у Державному оптичному інституті ім. С. В. Вавилова. В той час його надихала науково-фантастична повість «Зоряні кораблі» Івана Єфремова, в якій описана поява у стародавньому диску з невідомого матеріалу тривимірного зображення голови космічного прибульця, а також чудові експерименти нобелівського лауреата 1908 року Габріеля Ліппмана. 1958 року, тобто ще до появи лазерів з їх когерентним випромінюванням, він почав власні експерименти, в яких він використовував випромінювання лампи на парі ртуті і вперше[джерело?] продемонстрував тривимірну голограму. 1962 року в журналі «Доповіді Академії наук» була опублікована стаття Денисюка «Про відображення оптичних властивостей об'єкта у хвильовому полі розсіяного ним випромінювання» і заявлено про реєстрацію відкриття. Багато вчених вважали, що відкриття Денисюка схоже на метод кольорової фотографії Ліппмана або метод Габора. Але 1970 року Комітет з відкриттів і винаходів СРСР[ru] зареєстрував метод Денисюка[2]. Від 1971 року Ю. М. Денисюк очолював голографічну лабораторію ДОІ, а пізніше — і цілий відділ, який займався голографічного тематикою. Від 1988 року Денисюк керував також і лабораторією голографії у Фізико-технічному інституті ім. А. Ф. Йоффе. Він опубліковав близько 240 наукових робіт, серед яких 35 винаходів. Наукова діяльністьРоботи вченого присвячені фізичній оптиці, переважно голографії. 1962 року Денисюк винайшов спосіб запису зображення у тривимірних середовищах, що дозволяє зберегти інформацію про фазу, амплітуду і спектральний склад хвилі, яка надходить від об'єкта. Такі відбивні голограми можуть бути відтворені шляхом освітлення пучком звичайного білого світла[3]. Це наукове досягнення було оцінено в СРСР як наукове відкриття та занесено в Державний реєстр відкриттів СРСР[ru] під № 88 з пріоритетом від 1 лютого 1962 року в такому формулюванні: «Встановлено раніше невідоме явище виникнення просторового неспотвореного кольорового зображення об'єкта під час відбивання випромінювання від тривимірного елемента прозорого матеріального середовища, в якій розподіл густини речовини відповідає поширенню інтенсивності поля стоячих хвиль, що утворюються навколо об'єкта під час розсіяння на ньому випромінювання».[4] 2015 року завдяки цьому способу за співпраці Університету ІТМО і музею Фаберже[ru] було створено голографічні копії деяких яєць Фаберже з колекції[5]. Ю. М. Денисюк отримав Ленінську премію 1970 року, був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР і призначений керівником новоствореної лабораторії голографії в Державному оптичному інституті. Згодом вчений вивчав принципи динамічної голографії (Державна премія СРСР 1982), брав участь у побудові систем голографічного опрацювання радіолокаційних сигналів (Державна премія СРСР 1989). Денисюк показав, що відбивні властивостями мають також біжучі хвилі, розглянув питання голографії в схемах із зустрічними пучками. Важливе місце в його діяльності займало вивчення псевдоглибоких голограм (специфічних одновимірних структур) і селектограм (нового типу періодичних тривимірних середовищ). Слід зазначити, що під керівництвом Денисюка було розроблено низку нових світлочутливих матеріалів (реоксан, капілярні пористі стекла і композити), придатних для запису тривимірних голограм. Нагороди
Роботи
Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
