У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Демуцький.
Порфи́рій Дани́лович Дему́цький (25 лютого (8 березня) 1860 , Янишівка, Таращанський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 5 червня 1927(1927-06-05) , Київ, Українська СРР, СРСР )[4][5][6] — український фольклорист, хоровий диригент, викладач, композитор. Батько Данила Демуцького.
Життєпис
Народився 25 лютого (8 березня) 1860(18600308) року в селі Янишівка (тепер Іванівка Ставищенського району, Київської області) в дворянській родині[7]. Музичну освіту здобув у Київській духовній семінарії в 1876–1882 роках. Юнаком співав у Миколи Лисенка, з яким мав тісні творчі зв'язки. Після закінчення медичного факультету Київського університету в 1889 році, працював лікарем в селі Охматові на Київщині (нині - Черкаська обл.). Збирав і обробляв народні пісні; організував народний хор, з яким виступав у багатьох місцевостях України. В репертуарі хору були українські народні багатоголосі пісні, що їх виконували в народному стилі.
1918 року — переїхав до Києва; з 1921 року працював у Етнографічній комісії УАН, був професором Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка. Підтримував творчі зв'язки з професійними (капела «Думка») й самодіяльними хоровими колективами, активно пропагував українську народну пісню.
Помер 5 червня 1927 року[8]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2; надгробок — мармур; скульптор І. Г. Майєр)[9].
Творчість
Автор вокальних творів («Дума про Федора Безрідного», «Заповіт» та інші на тексти Тараса Шевченка). Найважливіші збірки:
- «Народні українські пісні на Київщині» (1905)
- «Українські народні пісні» (1951)
- «Ліра і її мотив» (1954)
- «Українські народні пісні. Багатоголосся» (1954)
- «Українські народні пісні Охматівського хору»,[10] «Музична Україна», Київ — 1968
Вшанування пам'яті
В Уманському музичному училищі створено музеї, що носить ім'я П. Д. Демуцького. На фасаді Уманського музичного училища, що теж носить його ім'я, Порфирію Демуцькому встановлено меморіальну дошку. Також меморіальну дошку встановлено у місті Жашків та селі Охматів. У 2004 року засновано обласну премію імені Порфирія Демуцького[11].
Галерея
Примітки
Перевидання
Джерела
- Васильчук М. Порфир Демуцький: путівник-нарис. — Черкаси : Редакційно-видавничий відділ облполіграфвидаву, 1990.
- Васильчук М. Порфир Демуцький (1860—1927): біографічний нарис з анотованим бібліографічним покажчиком. — Черкаси : Редакційно-видавничий відділ облпреси, 1991.
- Васильчук М. За голосим навздогін: [авто]біографічна повість з Демуцьким у центрі. — Коломия : Вік, 2015.
- Кізченко В. І. Демуцький Порфирій Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 332. — ISBN 966-00-0405-2. [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Кузнець Т. В. Духовна еліта нації: Порфирій Демуцький // Література та культура Полісся. Сер. : Історичні науки. — 2016. — Вип. 81. — С. 76-87
- Марущак М. Б. Порфирій Демуцький та хорова капела «Думка»: невідомі сторінки творчої співпраці // Науковий вісник Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. — 2015. — Вип. 113. — С. 257—269
- Пиж'янова Н. Збірка «Народні українські пісні в Київщині» Порфирія Демуцького як репрезентант етнорегіонального фольклорного стилю Черкаського регіону // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА імені А. В. Нежданової. — 2013. — Вип. 18. — С. 99-109
- Пиж'янова, Н. Порфирій Демуцький — основоположник професіоналізації в галузі аматорського хорового руху в Україні // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник ОДМА імені А. В. Нежданової. — 2013. — Вип. 17. — С. 177—185
- Шульгіна В. Д., Вакульчук О. А. Демуцький Порфирій Данилович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — 708 с. — ISBN 978-966-02-4457-3. [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання