Дез-дум-метал (дет-дум або «дум-дез») — екстремальний піджанр металу, що поєднує нешвидкий темп і темну атмосферу дум-металу з гроулінгом і подвійними бочкамидез-металу. Піджанр з'явився у середині 1980-х і отримав деяку популярність у 1990-х, але став менш поширеним на межі XXI-го століття.[1] Своєю чергою, дез-дум-метал породив тісно зв'язаний з ним фюнерал-дум, а також більш мелодичний і романтичний готик-метал.
Історія
Дум/дез виник у середині 1980-х, коли ранні попередники, як, наприклад, група Dream Death, почали змішувати традиційний дум-метал зі звуком треш-сцени і дез-сцени, яка тільки зароджувалась.[2] Рані записи гуртів Paradise Lost, My Dying Bride і Anathema (також відомих як «трійця Peaceville», оскільки всі троє у той час видавалися на лейблі Peaceville Records) комбінують звук Celtic Frost і Candlemass середини 1980-х, з додаванням жіночого вокалу, клавішних і, у впадку My Dying Bride, скрипок.[3] Вплив трійці визнали гурти Within Temptation, Lacuna Coil, The Gathering, Celestial Season і Saturnus. До кінця 1990-х дез-дум втратив свою популярність, коли багато колективів змінили своє жорстке звучання на більш легке і прийнятне для широкої аудиторії. Однак піджанр зберігся у формі фюнерал-думу, який з'явився у середині 1990-х, зокрема, завдяки фінський групам Thergothon, Unholy і Skepticism.[4][5]
Характеристика жанру
Еталонний дум-дез прийнято зараховувати до «темних» напрямків металу — через похмурість, яку надавали низьконастроєні гітари, активні бас-бочки, загальної неквапливості і широко використовуваної «гаркучої» техніки вокалу, завдяки чому область частот звучання думдезу нерідко лежить у дуже низких діапазонах, створюючи тим самим «містичну» і похмуру, холодну атмосферу та настрій у слухача.