Дегтяренко Петро Михайлович

Петро Михайлович Дегтяренко
Петро Михайлович Дегтяренко
голова Київської губернської надзвичайної комісії
квітень 1919 — серпень 1919
Попередник:	Сорін Йосип Іванович
Спадкоємець:	Лацис Мартин Іванович
Народження:	12 (24) серпня 1885  Чубинці, Чубинецька волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Смерть:	1938  СРСР
Країна:	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Держава  Українська РСР  СРСР
Партія:	ВКП(б)

Петро Михайлович Дегтяренко (12 (24) серпня 1885 , Чубинці, Чубинецька волость, Сквирський повіт, Київська губернія, Російська імперія  — 1938 , СРСР ) — радянський партійний і державний діяч.

Біографія

Народився 12 (24) серпня 1885(18850824) року в селі Чубинцях Київської губернії (тепер Сквирського району Київської області).

У 1904 році був арештований і засуджений до адміністративної висилки в Вологодську губернію звідки втік. Член РСДРП з 1906 року. З 1909 року — у Києві: вів підпільну партійну роботу. У 1915 році знову арештований. Засуджений до адміністративної висилки в Єнісейську губернію.

З 1917 року на партійній, профспілковій роботі в Києві. У 1917–1918 роках був командиром загону Червоної гвардії, виконувачем обов'язків начальника Київського гарнізону. Учасник збройних повстань у жовтні 1917 і в січні 1918. Під час окупації міста був членом Київського підпільного губернського комітету КП(б) України.

З 28 грудня 1918 року — голова Київської Ради, з лютого 1919 року — помічник коменданта Києва, заступник голови Київської губернської надзвичайної комісії. З квітня по серпень 1919 року — голова Київської губернської надзвичайної комісії. У вересні 1919 року — відповідальний секретар Жовтневого районного комітету КП(б) України у Києві, потім був воєнкомом бригади, уповноваженим ЦК КП (б) України в 13-й армії.

З 1920 року — голова Уманського революційного комітету. З 1921 року — на партійній, радянській роботі. У 1923 році — голова виконавчого комітету Полтавської окружної ради, завідувач Полтавської губернської робітничо-селянської інспекції.

З 1937 року — заступник народного комісара легкої промисловості Української РСР.

Розстріляний у 1938 році[1]. Посмертно реабілітований у другій половині 1950-х років.

Примітки

1. Список лиц, подлежащих суду Военной коллегии Верховного Суда Союза ССР. 3 января 1938 года [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.] // АП РФ. Оп. 24. Д. 414, Л. 46—48. (рос.)

Джерела

• Довідник з історії КПРС [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)