Дацишин Артем Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дацишин.
Артем Вікторович Дацишин
Народився26 січня 1979(1979-01-26)
Херсон, Українська РСР, СРСР
Помер17 березня 2022(2022-03-17) (43 роки)
Київ, Україна
  • поранення
    • ПохованняБайкове кладовище
    Національністьукраїнець
    ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
    Діяльністьартист балету
    Alma materКиївське державне хореографічне училище
    ЗакладНаціональний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка
    Роки діяльностіз 1997
    IMDbnm13197187

    Арте́м Ві́кторович Даци́шин (26 січня 1979(19790126), Херсон, УРСР, СРСР — 26 лютого 2022, Київ, Україна) — український артист балету. Лауреат Міжнародних конкурсів ім. С. Лифаря (1996), ім. Р. Нурієва (1998). Соліст балету Національної опери України (1997 — 2019)[1][2].

    Життєпис

    Народився 26 січня 1979 року в місті Херсон. 1997 року закінчив Київське державне хореографічне училище за класом Валерія Парсегова, Київський національний університет культури і мистецтва (2004, балетмейстерське відділення). Ще під час навчання в училищі вирізнявся винятковою майстерністю. Ще під час навчання в училищі, у 1996 році брав участь в Міжнародному конкурсі Сержа Лифаря, на якому здобув третю премію. Наступного року був прийнятий до складу балетної трупи Національної опери України. 1998 року завоював срібну медаль на міжнародному конкурсі імені Рудольфа Нурієва в Будапешті[1]. Для виконавського стилю Дацишина характерні досконалість й академічна виразність танцю, романтичне піднесення, уміння передати психологічні глибини характеру персонажа[2].

    Протягом наступних років залишався артистом балету Національної опери України, де виконував головні партії у балетах «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня» П. Чайковського, «Жізель» А. Адама, «Баядерка» Л. Мінкуса, «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва. З гастролями відвідав Німеччину, Японію, Австрію, Швейцарію, Ліван, Італію, Іспанію, Францію, Канаду, США, Португалію[1]. Виконавчий стиль Дацишина вирізнявся досконалістю й академічною виразністю танцю, вмінням передати характер персонажа, романтичною піднесеністю[2].

    Під час російського вторгнення в Україну Артем Дацишин залишився в Києві. Потрапивши під обстріл 26 лютого, дістав тяжке поранення.

    Помер у лікарні того ж дня[2]. Прах після кремації поховали 18 березня на Байковому кладовищі[3].

    Ролі в театрі

    • Зиґфрід, Принц, Дезіре, фея Карабос («Лебедине озеро», «Лускунчик», «Спляча красуня» П. Чайковського)
    • Ален («Марна пересторога» Л. Герольда)
    • Джеймс, Гюрн, Медж («Сильфіда» Х. Левенсхольда)
    • Альберт («Жізель» А. Адана)
    • Франц («Коппелія» Л. Деліба)
    • Еспада, Солор, Люсьєн («Дон Кіхот», «Баядерка», «Пахіта» Л. Мінкуса)
    • Жан де Брієн («Раймонда» О. Глазунова)
    • Паріс, Меркуціо, Тібальд («Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва)
    • Золотий раб («Шехерезада» М. Римського-Корсакова)
    • Ескамільо («Кармен-сюїта» Ж. Бізе– Р. Щедріна)
    • Соло («Сюїта в білому» Е. Лало)
    • Юнак («Весна священна» І. Стравінського)
    • Аукціонник («Дама з камеліями» на збірну муз.)
    • Воєначальник («Юлій Цезар» на муз. О. Респігі).

    Визнання та нагороди

    Література

    Примітки

    1. ↑ а б в Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — С. Дацишин Артем Вікторович. — ISBN 966-02-2074-X.
    2. ↑ а б в г Лариса ТАРАСЕНКО (6 квітня 2022). Перерваний політ… 40 днів від того дня, як трагічно загинув Артем Дацишин, соліст балету Національної опери України (укр.). Г-та «День». Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 2022-4-06.
    3. ↑ Загинув артист балету Національної опери України Артем Дацишин. tsn.ua. ТСН. 13 березня 2022. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 17 березня 2022.