|
Дарлен Лав
Дарлен Лав (англ. Darlene Love, справжнє ім'я Дарлен Райт, англ. Darlene Wright; нар. 26 липня 1941[2], Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська поп-співачка та акторка, вокалістка жіночого гурту Blossoms та сольна артистка. Почала співати в дитинстві в місцевому церковному хорі. 1962 року почала співпрацювати з продюсером Філом Спектором, який запропонував псевдонім Дарлен Лав. Невдовзі стала досить затребуваною вокалісткою та працювала з багатьма легендами рок- та соул-музики 1960-х років, зокрема Семом Куком, Діонною Ворвіком, Біллом Медлі, The Beach Boys, Елвісом Преслі, Томом Джонсом, Sonny & Cher. Як акторка Лав виступала в різних бродвейських постановках. У неї була повторювана роль дружини Роджера Мерто в серії фільмів «Смертельна зброя». Лав щорічно запрошувалася Девідом Леттерманом заспівати пісню «Christmas (Baby Please Come Home)» у телевізійному шоу «Пізнє шоу з Девідом Леттерманом» на різдвяні свята. Леттерман назвав Лав «Королевою Різдва»[3]. У 2011 році Лав увійшла до списку 100 найкращих співаків журналу Rolling Stone, а в 2011 році включена до Зали слави рок-н-ролу[4]. Лав зображена в оскароносному документальному фільмі «20 футів від зірки» (2013), за який вона здобула премію «Греммі». ЖиттєписДитинство та початок кар'єриДарлен Райт народилася у східному Лос-Анджелесі 26 липня 1941 року. Її батько, Джо Райт, був священиком, у сім'ї було п'ятеро дітей. Незабаром Джо запропонували працювати у церкві, і сім'я переїхала до Сан-Антоніо, штат Техас. Саме там юна Дарлен уперше виявила вокальні здібності. Потім, в 1956 році, Райти знову повернулися до Каліфорнії, оселившись у місті Хоторн. Там, у місцевому церковному хорі, Дарлен і почала співати[5]. У старших класах у 1959 році отримала запрошення до маловідомого жіночого гурту «The Blossoms». 1962 року гурт підписав контракт із продюсером Філом Спектором. Завдяки досить сильному голосу Дарлен скоро виділилася серед однолітків; в той час їй довелося попрацювати з чималою кількістю легенд 1950-х — 1960-х років Семом Куком, Діонн Ворвік, Томом Джонсом, гуртом «Beach Boys», Елвісом Преслі, Сонні і Шер; крім того, Дарлен і The Blossoms побували на підспівці в хіті Шеллі Фабаре Johnny Angel і в сольному альбомі Джона Філіпса John, Wolfking[5]. Далі була партія в ряді хітів Джонні Ріверса — у тому числі його легендарного Poor Side of Town, кавер-версії «Baby I Need Your Loving» та «The Track of My Tears»[6]. Гурт пробував записувати і свої сингли — зазвичай особливого визнання публіки вони не отримували. Утім, у складі The Blossoms Дарлен отримала можливість заспівати в бек-вокалі багатьох хітів 1960-х років — у тому числі у Спекторі Da Doo Ron Ron. Спочатку в цій пісні провідну партію виконувала сама Райт, але волею продюсера в подальших версіях пісні її партія була стерта і замінена записом голосу солістки гурту «Crystals» Долорес Лала Брукс. Схожа доля спіткала ще кілька композицій — так, He's a Rebel і He's Sure The Boy I Love вважалися синглами Crystals, хоч і виконувались Дарлен за підтримки The Blossoms[7]. Вперше ім'я Дарлен Лав було згадано в синглі «Today I Met The Boy I'm Gonna Marry». У той же час вона увійшла до тріо разом з Бобом Бі Соксом та Блю Джинс; разом у 1962 році вони записали пісню «Zip-a-Dee-Doo-Dah» — переробку композиції з диснеївського фільму «Пісня Півдня» («Song of the South»). Результат досить швидко потрапив до хіт-парадів і пробув там у перших десятках частину 1963 року. Незабаром після цього The Blossoms отримали запрошення на Shindig! — одне з найголовніших музичних шоу того часу. 1968 року вони стали частиною розрекламованого «Повернення Елвіса Преслі», зробленого на замовлення каналу NBC[8]. Перерва у кар'єріУ 1970-х роках Лав деякий час продовжувала працювати на бек-вокалі, поки не пішла у відпустку — співачка визнала, що слід приділяти більше часу сім'ї. 1973 року вона разом з Мішель Філліпс виконала партію вболівальниці для синглу гурту «Cheech & Chong» «Basketball Jones» — ця композиція отримала 15-те місце в хіт-параді «Сто найгарячіших синглів» журналу «Billboard»[9]. ПоверненняНа початку 1980-х співачка повернулася до музики; до цього моменту, здавалося, її встигли забути навіть найзавзятіші шанувальники. На додаток до своїх старих хітів Райт вирішила повернутися до своїх дитячих захоплень і почала співати госпел. У середині 1980-х вона зіграла саму себе в номінованому на премію «Тоні» мюзиклі «Вожак зграї» («Leader of the Pack»), що розповідав про ікони рок-н-ролу. Головним номером шоу була пісня «River deep — Mountain High», записана Філом Спектором і виконана Айком і Тіною Тернер. Успіх мюзиклу перевершив усі очікування творців; він демонструвався в клубі «Грінвіч Віллідж», як і наступне шоу про життя Райт, «Портрет співака» («Portrait of a Singer») — втім, успіху першої роботи не повторило. У «Портреті» виконували кавери «The Change Is Going to Come», «Don't Make Me Over» та «River Deep, Mountain High», поряд з цілим набором оригінальних композицій, виконаних і написаних монстрами класичного року, на зразок Баррі Манна та Синтії Вейл. У 1984 році Райт виконала кавер-версію «Alley Op» групи «The Hollywood Argyles» у комедійному фільмі «Похмілля в Лас-Вегасі» («The Bachelor Party»). 1987 року Лав потрапила на підспівку до кавер гурту U2 «Christmas (Baby Please Come Home)», а 1990 року Шер запросила Дарлін та її сестру Едну Райт на бек-вокал у її концертному турі «Heart of Stone». 1992 року вийшов міні-сингл Лав — «All Alone on Christmas»; написаний і зіграний він був Стівеном Ван Зандтом і увійшов до саундтреку для фільму «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» («Home Alone 2: Lost In New York»). Цього ж року Дарлін співала для фільму «Подарунок на Різдво» («Jingle All the Way»). Акторська творчістьКрім співу, Райт також проявилася як акторка. Розквіт її кінокар'єри припав на кінець 1980-х — початок 1990-х років; тоді вона грала дружину Денні Гловера у квадрології «Смертельна зброя» («Lethal Weapon»); в цей же час їй довелося зіграти в бродвейській версії культового мюзиклу Бріолін (Grease) і недовговічної музичної адаптації повісті Стівена Кінга Керрі (Carrie). До квітня 2008 року Райт грала Мотормаус Мейбелл у бродвейській постановці «Гель для волосся» («Hairspray»)[10]. ТелебаченняЛав виконувала пісню «Christmas (Baby Please Come Home)» щороку, починаючи з 1986 року, в останньому перед Різдвом випуску шоу «Late Night with David Letterman» (канал NBC 1986—1992) та «Late Show with David Letterman» (канал CBS, з 1993 року дотепер). Пісня завжди виконується спільно з Полом Шаффером та гуртом цього шоу «CBS Orchestra». За словами Леттермана, це його улюблена частина шоу. 2007 року через страйк спілки письменників Америки Райт не змогла виступити в програмі[11], і тому показали повтор[12]. Вона також була спеціальною гостею шоу Saturday Night Live 17 грудня 2005 року, де виступила з піснею White Christmas з гуртом SNL, і виконала саундтрек до мультфільму Роберта Смігела Christmastime for the Jews. Райт також виконала «River Deep-Mountain High» на «Late Show with David Letterman» 7 травня 2007 року, а також виступала з Брюсом Спрінгстіном та E-Street Band на 25-му щорічному концерті Залу слави Рок-н-ролу в листопаді 2009 року[13]. Зал слави Рок-н-ролу23 вересня 2009 року Дарлен Лав увійшла до числа 12 фіналістів для входження до Зали слави рок-н-ролу, проте їй все ж таки не вдалося туди потрапити. 28 вересня 2010 року вона також стала одним із 15 фіналістів, причому цього разу була обрана для входження. Офіційна церемонія включення до Зали слави відбулася 14 березня 2011 року[14]. ДискографіяАльбоми
Збірники
СинглиНеповний список записів.
Фільмографія
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
