Дайто (острови)
Острови Дайто (яп. 大東諸島, Daitō-shotō) — архіпелаг з трьох ізольованих коралових островів (Кітадайто, Мінамідайто та Окідайто) у Філіппінському морі на південний схід від Окінави. Загальна площа островів складає 44,427 км², а населення 2 107 осіб[1]. Адміністративно всі острови належать до повіту Шімаджірі префектури Окінава та поділені між селами Мінамі-Дайто і Кіта-Дайто, при цьому ненаселений острів Окідайто управляється як частина селища Кіта-Дайто, хоча територіально ближчий до острова Мінамідайто. ІсторіяЦі острови здавна були відомі в Окінава як Ufuagari («Великий схід»)[2][3]. Острови вперше побачив іспанський мореплавець Бернардо де ла Торре у вересні 1543 року, під час перерваної спроби досягти Нової Іспанії з Філіппін на кораблі «San Juan de Letran».[4] Пізніше їх відвідували європейські дослідники різних країн, а самі вони деякий час були відомі під назвою острови Бородіно після того, як російське судно дослідило їх 1820 року. Острови лишались ненаселеними до формального заволодіння ними Японською імперією 1885 року. У 1900 році на острови прибула група піонерів з острова Хатідзьо, одного з островів Ідзу, розташованих у 287 км на південь від Токіо. Під керівництвом Тамаокі Хан'емона (1838—1910) вони заснували поселення на Мінамідайто і почали вирощувати цукрову тростину. Він також очолював зусилля по колонізації Кітадайто та Окідайто. На цих двох островах були великі запаси гуано, яке видобували для виробництва фосфатного добрива і димного пороху. У 1919 році населення островів було понад 4000 осіб. У Другу світову війну ВМС США неодноразово атакували Мінамідайто, а після війни острови були окуповані США і управлялись як частина Цивільної адміністрації США островів Рюкю з 1950 року. Японії острови були повернуті 1972 року. Острови
Геологія та екологіяОстрови утворились при геологічному піднятті коралового атола, тому береги островів урвисті та гострі, мають висоту 10-20 метрів. Відвідувачі та вантажі потрапляють на острови за допомогою підйомників (кранів). Внутрішня частина островів нижча, часто (на ділянках не зайнятих вирощуванням цукрової тростини) характеризується болотами та невеликими озерами. Найближча суша — острови Рюкю, віддалена від архіпелагу на 300 км, тому на архіпелазі утворилась унікальна та ізольована екосистема з ендемічними видами, які, наприклад, не включає куфій хабу, присутніх на багатьох островах Рюкю.[5] Відсутність змій сприяла розмноженню інвазійних жаб.[6] Колись три основні острови були покриті незайманими лісами, але людська діяльність, в тому числі військові дії, сильно пошкодила їх та призвела до зникнення лісів та ендемічних видів, особливо на Окідайто.[7] Крім вугрів, до заселення островів дослідники не спостерігали прісноводну рибу чи амфібії. Архіпелаг, за виключенням Окідайто та деяких менших острівців, включений у Територію захисту дикої природи Японії площею 4 251 га, з яких 234 га є зоною особливого захисту. В японській та іншій літературі виділяється певна кількість варіацій, підвидів та видів тварин та рослин, що включають назву островів, у тому числі серед таких тварин як Pteropus dasymallus, японський канюк, Otus elegans (включена пам'ятку природи Японії),[8] рогач дайто,[9], вид цикад роду Euterpnosia, пірникоза мала, Hypsipetes amaurotis, Zosterops japonicus, і рослин як пальма Livistona,[10] Excoecaria,[11] і Crepidiastrum.[12] Деякі з них, наприклад Parus varius і волове очко дайто, вважаються вимерлими. На архіпелазі та у його водах розмножуються такі мігруючі та океанічні види як альбатрос гавайський, кулик-довгоніг,[13] тунець, тунець смугастий, японська іспанська макрель, вітрильникові, манти, японський хребетний лобстер, морські черепахи, дельфіни і горбатий кит.[14] Серед островів Рюкю, японський фазан присутній тільки на островах Дайто, так само як корали та коралові риби, такі як Chaetodon auripes, яка деколи вважається ендеміком островів[15] і Hemitaurichthys thompsoni, яка раніше була зафіксована лише на островах Оґасавара.[16] Також трапляються Caranx lugubris і Oplegnathus, які стали рідкістю у інших японських водах.[17] Подальше читання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia