Гіпоосмія (рідше гіпосмія), або мікросмія,[1] — знижена здатність відчувати і розпізнавати запахи. Супутнім станом є аносмія, при якій нюх втрачається. Серед деяких причин проблем з нюхом — це алергія, носові поліпи, вірусні інфекції та травми голови. У 2012 році приблизно 9,8 мільйона людей у Сполучених Штатах віком від 40 років мали гіпосмію і ще 3,4 мільйона мали аносмію/важку гіпосмію.[2]
Національне дослідження охорони здоров’я та харчування США[en] (NHANES) зібрало дані про хемосенсорну функцію (смак і запах) у національно-репрезентативній вибірці неінституціоналізованих цивільних осіб США у 2012 році.[2]Нюхову функцію оцінювали у осіб у віці 40 років і старше за допомогою тесту на ідентифікацію запаху з 8 пунктів (Pocket Smell Tests™, Sensonics, Inc., Гаддон-Гайтс, Нью-Джерсі). Тестові запахи включали запахи їжі (полуниці, шоколаду, цибулі, винограду), попереджувальні запахи (природний газ, дим) і побутові запахи (шкіра, мило). Оцінка нюхової функції базувалася на кількості правильних ідентифікацій. Поширеність (%) аносмії/важкої гіпосмії (бали від 0 до 3) становила 0,3 у віці 40-49 років і зросла до 14,1 у віці 80+. Поширеність гіпосмії (від 4 до 5 балів) була значно вищою: 3,7 % у віці 40-49 років і 25,9 % у віці 80+. Обидва стани були поширенішими в осіб африканського походження, ніж у осіб кавказького походження.
Хемосенсорні дані також були зібрані у більшій вибірці NHANES у 2013—2014 роках. Поширеність розладу нюху (0-5 балів з 8 правильних) становила 13,5 % у осіб у віці 40 років і старше.[8] Така ж поширеність спостерігалась у 2016 році, приблизно 20,5 мільйона осіб віком від 40 років мали гіпосмію або аносмію. Крім того, численні демографічні соціально-економічні характеристики та особливості способу життя були оцінені як фактори ризику зниження нюху. За статистичними аналізами, більший вік і чоловіча стать у поєднанні з чорною та/або неіспанською національністю, низьким сімейним доходом, низьким рівнем освіти, високим рівнем споживання алкоголю (більше 4 напоїв на день) та анамнезом астми або раку були незалежно пов'язані з більшою поширеністю порушення нюху.
↑ абСтюарт А. Фактор та Вільям Дж. Вайнер, eds. (2008). Parkinson's Disease: Diagnosis and Clinical Management, 2nd ed., pp. 72-73. New York: Demos Medical Publishing. (англ.)
↑М. Л. Арконцель; Ф. Р. Арконцель; Ф. Л. Лантіон-Анг (Березень 2011). A case of Kallmann syndrome. BMJ Case Reports. 2011. doi:10.1136/bcr.01.2011.3727. PMC3070321. PMID22700069. Kallmann syndrome (KS), a rare genetic disorder, refers to the association between hypogonadotropic hypogonadism and anosmia or hyposmia due to abnormal migration of olfactory axons and gonadotropin-releasing hormone producing neurons.(англ.)
↑Ганг Лю; Генг Зонг; Річард Л. Доті; Чі Сан (9 листопада 2016). Prevalence and risk factors of taste and smell impairment in a nationwide representative sample of the US population: a cross-sectional study. BMJ Open. 6 (11): e013246. doi:10.1136/bmjopen-2016-013246. (англ.)