Гійом де Лопіталь

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Гійом де Лопіталь
фр. Guillaume de L'Hôpital
Ім'я при народженні	фр. Guillaume-François-Antoine Marquis de l'Hôpital, Marquis de Sainte-Mesme, Comte d'Entremont and Seigneur d'Ouques-la-Chaise[1]
Народився	1661(1661) Париж
Помер	2 лютого 1704(1704-02-02) Париж
Країна	Французьке королівство[2]
Діяльність	математик
Alma mater	Французька академія наук
Галузь	математика
Заклад	Французька академія наук
Науковий керівник	Йоганн Бернуллі
Вчителі	Йоганн Бернуллі
Членство	Французька академія наук
Відомий завдяки:	Правило Лопіталя
Рід	Q3065826?
У шлюбі з	Marie-Charlotte de Romilley de La Chesnelaye^d[1]
Гійом де Лопіталь у Вікісховищі

Гійом Франсуа Антуан де Лопіталь (фр. Guillaume François Antoine de L'Hôpital; 1661, Париж — 2 лютого 1704, Париж) — французький математик, член Французької Академії Наук. Автор першого друкованого підручника з диференціального числення (1696), в основу якого були покладено лекції швейцарського вченого Й. Бернуллі[3].

Життєпис

Лопіталь народився в аристократичній родині. Його батько, Ан-Александер де Лопіталь, був лейтенант-генералом королівської армії, комте (граф) Сан-Месме і перший скваєр герцога Гастона Орлеанського. Мати Елізабет Гобелін, дочка Клода Гобеліна, інтенданта королівської армії, державного радника.

Лопіталь залишив військову кар'єру через слабкий зір і ще з дитинства почав вивчати математику. Деякий час він був у колі Ніколя Малебранша в Парижі і 1691 року він зустрів там молодого Йоганна Бернуллі, який був у Франції і згодився на додачу до своїх лекцій з математичного аналізу давати приватні уроки Лопіталю в його маєтку Укку. 1693 року Лопіталя було прийнято до Французької Академії Наук, а пізніше він двічі був її віце-президентом[4]. Серед його досягнень були визначення довжини дуги логарифмічної кривої[5], один із роз'язків задачі про брахістохрону і відкриття зворотної точки сингулярності на евольвенті плоскої кривої в околиці точки перегину точки перегину[6].

• 
  Analyse des infiniment petits pour l'intelligence des lignes courbes
• 
  Traité analytique

Див. також

• Правило Лопіталя

Примітки

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
   d:Track:Q547473
2. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
   d:Track:Q4903493
3. Лопіталь Гийом Франсуа Антуан. vseslova.com.ua. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 січня 2012.
4. Юшкевич, с. 270.
5. Невідомий йому розв'язок вже був відомий Джеймсу Ґреґорі (1670–1671).
6. Ця сингулярність є загостренням другого роду при якому обидві гілки є опуклими з одного боку. Це поняття було описано в листі Лопіталя Йогану Бернуллі в травні 1694 року. Юшкевич, с. 275.

Джерела

• А.П. Юшкевич (ред), Історія математики від найдавніших часів до початку 19 століття, том 2, Математика 17 століття (рос). Москва, Наука, 1970