Густав Кальнокі

Густав Кальнокі угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond
Густав Кальнокі
Прапор Міністр закордонних справ Австро-Угорщини
20 листопада 1881 — 16 травня 1895
Попередник:	Карл Генріх Хаймерле
Спадкоємець:	Аґенор Ґолуховський
Ім'я при народженні:	нім. Gustav Sigmund Graf Kálnoky von Kőröspatak[1][2][3]
Народження:	29 грудня 1832 Літовіце, Моравія, Австрійська імперія
Смерть:	13 лютого 1898 Моравія, Австро-Угорщина
Країна:	Цислейтанія[4][2]
Рід:	Kálnoky family^d[4]
Батько:	Граф Густав Йозеф фон Керешпатак (1799–1884)
Мати:	Графиня Ізабелла фон Шраттенбах (1809–1875)
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Густав Кальнокі (угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond; 29 грудня 1832, Літовіце, Моравія, Австрійська імперія — 13 лютого 1898, Моравія, Австро-Угорщина) — австро-угорський дипломат, міністр закордонних справ Австро-Угорщини в 1881–1895.

Походження та дипломатична кар'єра

Походив з угорського трансильванського дворянського роду. Четвертий з одинадцяти дітей графа Густава Йозефа фон Керешпатака (1799–1884) і графині Ізабелли фон Шраттенбах (1809–1875). Народився в замку Леттовітц (нині Літовіце в Чехії). У 17 років вступив на військову службу, заслужив звання старшого лейтенанта. Гусар.

З 1854 — на австрійській дипломатичній службі. Був аташе в Баварії, з 1857 — в Пруссії. У 1860 — 1870 — секретар посольства в Лондоні. Потім радник посольства у Ватикані, з 1874 — посол в Данії.

У 1879 отримав генеральське звання. Призначений послом в Росії, де служив до листопада 1881.

Міністр закордонних справ

Зайняв пост міністра імператорського дому і закордонних справ після смерті барона Хаймерле. Характеризувався як обережний дипломат.

Один з авторів Троїстого союзу (залучення Італії до Австро-німецького договору). Робив спроби нейтралізації Румунії та Сербії. Архітектор Середземноморської Антанти. Прагнув до обмеження впливу Росії в Болгарії.

Будучи католиком, конфліктував з угорським урядом, в якому переважали протестанти. Міністр підтримав папського нунція в Угорщині Антоніо Альярді, який виступав проти процесів секуляризації, в тому числі — проти визнання цивільних шлюбів. Угорський уряд зажадав відкликання Альярді, проте Кальнокі надав йому публічну підтримку. У травні 1895 міністр-президент Угорщини Банфі Дезьо домігся відставки міністра під приводом москвофільства Кальнокі і слабкої політики, що проводилася на Балканах. Наступником Кальнокі став Аґенор Ґолуховський.

До 1897 Кальнокі був членом Палати панів (Herrenhaus) парламенту Цислейтанії, проте більшу частину часу проводив в успадкованому від матері маєтку в Предлітце, де і помер.

Джерела та література

• І. П. Чорновол. Кальнокі Густав [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 45. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский. 1948.
• Walter Rauscher: Zwischen Berlin und St. Petersburg. Die österreichisch-ungarische Außenpolitik unter Gustav Graf Kálnoky 1881—1895. Verlag Böhlau, Wien 1993.
• Walter Rauscher: Bündnisproblematik und österreichische Innenpolitik unter Kálnoky (1881—1895). In: Helmut Rumpler (Hrsg.): Der «Zweibund» 1879. Das deutsch-österreichisch-ungarische Bündnis und die europäische Diplomatie- Historikergespräch Österreich — Bundesrepublik Deutschland 1994. Verlag der Österr. Akademie der Wissenschaften, Wien 1996.
• Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky. Eine biographische Skizze In: Mitteilungen des Österreichischen Staatsarchivs. 14 (1961), S. 330—343.
• Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky von Kököspatak. Österreich-Ungarns Außenpolitik von 1881—1885. 2 Bände, Dissertation, Universität Wien 1952.

Література

• Р. Л. Кривонос. Кальнокі Густав // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #119130491 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 — ÖAW.
   d:Track:Q25666d:Track:Q299015
3. Schmidt-Brentano A. Die k. k. bzw. k. u. k. Generalität 1816–1918 — 2007. — S. 82.
   d:Track:Q104518476d:Track:Q104518478
4. Friedjung H. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 359–380.
   d:Track:Q19142610d:Track:Q64d:Track:Q113794d:Track:Q87173