|
Гусевские вести
«Гусевские вести» (з рос. — «Гусівські вісті») — суспільно-політична газета, видається з 3 вересня 1930 року (найстаріше друковане видання міста Гусь-Хрустальний). Виходить двічі на тиждень: у середу і п'ятницю. ІсторіяУ 1929 році робітниче селище Гусь-Хрустальний стало адміністративним центром новоствореного Гусевського району. А незабаром було прийнято рішення про створення друкованого органу райкому ВКП (б). районного виконавчого комітету та районної ради профспілок. Газета була названа «Большевик» («Більшовик») і виходила щодня, крім неділі, на чотирьох смугах половинного формату. Набиралася вона вручну і друкувалася на плоскій машині — «хлопавці». Перші номери газети виходили на жовтуватому, з пластівцями папері[1]. Був в ці роки в Гусі-Хрустальному єдиний газетяр (продавець газет) — старий Петро Бояринов, у минулому — робітник. Коли в його полотняну сумку вперше потрапила газета «Большевик», він з'являвся в найбільш багатолюдних місцях і кричав: «А ось газета „Більшовик“. Читай молодь, читай і старик!» Не обізнаний в питаннях реклами, що не навчений в законах віршування, він, розумів, як важливо рекламувати нову газету, складав все нові і нові побрехеньки, скоромовки, в яких незмінно пробивалися слова «Большевик». Першим редактором газети був А. Букштейн. Він працював заступником редактора окружної газети «Призыв» у м. Владимирі, а коли був утворений районний центр Гусь-Хрустальний, був направлений сюди. Секретарем редакції був тоді М. Калінін — теж з Владимира. Решту працівників підбирали на місці. Заново створювалася друкарня в приміщенні «фарбувальної» фабрики[2]. Після XIX з'їзду партії КПРС газета стала виходити під новою назвою «Коммунист». У роки Великої Вітчизняної війни багато працівників пішли на фронт. У редакції є меморіальна дошка, на якій перераховані імена загиблих журналістів: В. І. Ванюхина, І. І. Іванова, І. М. Сударикова.[2] У 1963 році газета «Коммунист» злилася з газетної територіального колгоспно-радгоспного управління «Ленинское знамя» і замість трьох номерів у тиждень стала виходити 4 рази. У цей час тираж газети становив 45, 5 тис. прим.[1] При газеті довгий час існувало об'єднання поетів і письменників (нині літературне об'єднання «Мещёра»). Біля витоків літературної групи тоді стояли учитель Н. С. Яров, журналісти П. Антонов і Н. Орлов, поет і нарисовець, лауреат Державної премії В. В. Полторацький. У серпні 1991 року після ліквідації ГКЧП, керівництво газети звинуватили в публікації документів «путчистів», і рішенням виконкому міськради її видання було припинено. Того ж дня, 30 серпня виконком зареєстрував газету «Гусевские вести» як правонаступника газети «Ленинское знамя»[2]. У період напружених відносин між Україною і Росією в 2014 році, у виданні вийшло два матеріали, що розповідають читачам про життя в Україні та закликають росіян не їхати в Україну воювати. Зокрема, кореспондент видання писав[3]:
При цьому з'являлися статті та іншої спрямованості. У випуску за 17 грудня 2014 за підписом «Пресс-служба Совета Федерации» вийшов матеріал «На підтримку жителів південного сходу України», в якій з посиланням на «голову парламенту Новоросії» Олега Царьова, говорилося про політв'язнів в українських в'язницях[4]: Відомі кореспонденти газети
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
