Гуменюк Дмитро-Олесь Миколайович
Олесь-Дмитро Миколайович Гуменюк (7 листопада 1925 — 8 травня 2020) — воїн УПА, голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби. ЖиттєписОлесь-Дмитро Гуменюк (псевдо «Скорий») народився 7 листопада 1925 року. Син Миколи Гуменюка, вояка Української Галицької Армії. Батько письменника Андрія Гуменюка. У 1937 році Олесь Гуменюк вступив до Коломийської гімназії, де провчився до приходу совітів у 1939 році. Навесні 1943 року добровільно зголосився до лав дивізії «Галичина», де пройшов військовий вишкіл. Воював у лавах УПА на Бродівщині під керівництвом сотенного «Чорняка» (нар. 10.1948 — пом. 4.05.1949) ТВ-24 «Маківка». У липні 1944 року був поранений у битві під Бродами. Із серпня 1944 р. — стрілець Надвірнянської районної боївки, писар-слідчий служби безпеки Станіславської округи Карпатського краю (ЗУЗ).[2] Уночі 15 листопада 1945 року під час операції по захопленню агента Левчука упав з 5-метрової висоти. 21 листопада по доносу його почали допитувати в хаті, а закінчили в лісі біля Яремчі. У березні 1946 року Військовий трибунал виніс вирок: 15 років каторги і п'ять років «пораження прав».[3] Відбував покарання у Норильську. Брав участь у Норильскому повстанні. Після повернення вступив до сільськогосподарського технікуму й працював токарем. Був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його. 4 квітня 2019 року презентовано документальний фільм «Покоління повстанців»[4] заснований на його книжці «Спогади про буремні роки визвольних змагань». В якому взяв участь разом із своїм сином бійцем добровольчого батальйону ОУН («Кельт») Андрієм. Помер 8 травня 2020 року у віці 94 років у Львові. Був похований 11 травня на полі 86а Личаківського цвинтаря. Нагороди
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia