У 1920–1930-х роках друкувала нариси («Стрілка коливається», 1930), репортажі, оповідання, повісті («Кампанія», 1931) в журналах «Червоний шлях», «Радянська література» тощо. 1924 року вийшов друком перший нарис «У степу». Якийсь час Докія Гуменна належала до об'єднання «Плуг». Її репортажі «Стрілка коливається» (1930 рік) та «Ех, Кубань, ти Кубань хліборобная» (1931 рік), повість «Кампанія» звернули на себе увагу партійної цензури. З хвилею терору Докія Гуменна мусила замовкнути аж до початку Другої світової війни.
1937 року брала участь в археологічній експедиції при розкопках поселення трипільської культури біля села Халеп'я на Київщині під керівництвом Тетяни Пассек, за участю Євгена Кричевського, Михайла Макаревича, Віктора Петрова, Неоніли Кордиш. Отримані враження та історичні міркування поклала в основу оповідань та нарисів («Ромашки на схилах», «З історії сивої давнини», «Таємниця черепка»), вони також знайшли відображення в мемуарах.
У жовтні 1940 року газета «Правда» вмістила рецензію на повість Докії Гуменної «Вірус» (А. Фарбер «Лживая повесть») з «марксистською критикою» роботи Гуменної, яка на матеріалах одного з обласних відділів охорони здоров'я сатирично викрила бюрократичні форми керівного апарату СРСР.
Під час радянсько-німецької війни письменниця залишилася в Києві. Тут налагодила стосунки з членами Спілки українських письменників, вступила до відновленої «Просвіти». 30 листопада 1941 року в тижневику літератури і мистецтва «Літаври» № 3 (недільне видання газети ОУН(м) «Українське слово», 1941, Житомир-Київ), що виходив під редакцією Олени Теліги та Івана Рогача, Гуменна опублікувала новелу «Пахощі польових квітів».
Утім невдовзі нацисти розігнали Спілку письменників України, а її чільних представників (подружжя Теліг, Ірлявського, Рогача) розстріляли в Бабиному Яру під Києвом. Оскільки Докія Гуменна на людях майже не з'являлася, у Києві подейкували, що її замордувало гестапо.
Наприкінці Другої світової війни виїхала спочатку до Львова, далі — до Австрії, де почала упорядковувати свій літературний доробок, який не мала змоги друкувати в Україні. У Зальцбурзі вийшла книга новел «Куркульська вілія» (1946 рік), а згодом надруковано головний чотиритомний твір-епопею Докії Гуменної «Діти чумацького шляху» (Мюнхен—Нью-Йорк — 1948–1951 рр.). Її подальше життя і творчість пов'язані з Чехословаччиною, Австрією, Німеччиною, Італією, Канадою та США.
Переїхавши до США, Докія Гуменна продовжила активну літературну працю.
Літературну діяльність розпочала в Україні в середині 1920-х років.
Авторка понад 20 прозових книг. Велику увагу приділяла студіям з історії, археології, стародавньої історії України. Це відобразилося в серії її творів: «Епізод із життя Европи Критської» (1957), казки-есеї «Благослови, Мати», «Золотий плуг» (1957), розповідь про Трипілля — «Минуле пливе в прийдешнє» (1978).
Загалом літературна спадщина Докії Гуменної становить понад 30 томів.
Восени 2023 року в селищі Ставище утворилася ініціативна група, щоб символічно відзначити 120-ту річницю від дня народження письменниці Докії Гуменної читанням її спогадів «Дар Евдотеї», а саме — розділу «Ставищанська розкіш», в якому йдеться про навчання юної Докії у Ставищанській педагогічній школі (1920-1922 роки). Відтак записано 11 відео, де уривки читають менеджерка Алла Вишенська, поетеса Тетяна Іванчук, письменниця Тетяна Белімова, вчителька Світлана Комаха, психологиня Людмила Некраш, поет Олексій Пустовгар, айтівець Юрій Михайлишин, мовознавиця Лариса Кравець, вчителька Лариса Козлюк, журналістка Вікторія Бурлака, вчителька Галина Кулікова.
Гуменна Д. Благослови, Мати!: Казка-есей. — К.: Вид. дім «КМ Academia», 1994. — 288 с.
Гуменна Д. Дар Евдотеї. — Балтимор Торонто: Смолоскип ім. В. Симоненка, 1990.. — Кн. 1.; Дар Евдотеї: Іспит пам'яті: кн. 1. К.: Дніпро, 2004.. — 520 с.
Гуменна Д. Діти Чумацького Шляху. Роман у 4 кн. — Мюнхен: Українська трибуна, 1947—1948. — Кн. 1-3; Кн. 4. Нью-Йорк, 1951.
Гуменна Д. Епізод із життя Европи Критської. Феєрія. — Нью-Йорк, 1957. — 142 с.
Гуменна Д. Жадоба. Оповідання. — Нью-Йорк: ОУП «Слово», 1959. — 217 с.
Гуменна Д. Мана. Повість. — Нью-Йорк, 1952. — 98 с.
Гуменна Д. Минуле пливе в прийдешнє: розповідь про Трипілля. — Нью-Йорк, 1978. — 384 с.
Гуменна Д. Небесний змій: Фантастична повість на тлі праісторії. — Нью-Йорк, 1982. — 262 с.
Гуменна Д. Хрещатий Яр: Роман-хроніка / Упоряд. О. Кучерук. — К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2001. — 408 с.
Гуменна Д. Чотири сонця. Оповідання і новели. — Нью-Йорк: Слово, 1969. — 247 с.
Василенко Вадим Місто як травма, або Три обличчя Києва: роман «Хрещатий Яр» Докії Гуменної // Слово і час. — 2016. — № 10. — С. 47–59.
Василенко Вадим Реінкарнація пам'яті, або Портрет покоління в інтер'єрі часу: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної // Слово і час. — 2019. — № 9. — С. 81—100.
Василенко Вадим Між соціальною утопією і тоталітарною реальністю: «Діти Чумацького Шляху» Докії Гуменної // Слово і час. — 2019. — № 10. — С. 83—99.
Білоус-Гарасевич М. Авторський вечір Докії Гуменної // Ми не розлучались з тобою, Україно: Вибране. — Детройт, 1998. — С. 311—317.
Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Місто робітниче (Ватутіне). — 2004. — 6 берез. — С. 4.
Бурій В. Письменниця з Шевченкового краю / Валерій Бурій // Катеринопільський вісник. — 1999. — 17 квіт. — С. 4.
Бурій В. Слово про Докію Гуменну / Валерій Бурій // Шевченків край (Звенигородка). — 1997. — 1 лист. — С. 2.
Васьків М. Роман Д.Гуменної «Діти Чумацького Шляху» у контексті вітчизняної і зарубіжної романістики ХІХ-ХХ століть // Український еміграційний роман 1930—50-х років. — Кам'янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. — С. 129—145.
Дражевська Л. Спогад про Докію Гуменну // Нові дні. — 1996. — № 558. — С. 19—20.
Жила В. Відрадне явище // Визвольний шлях. — 1984. — № 9. — С. 1150—1151.
Жила В. Збуджують думки, викликають роздуми… // Визвольний шлях. — 1993. — № 1. — С. 115—120.
Іщук-Пазуняк Н. Всесвіт вражень від постати, долі й творів Докії Гуменної // Вибрані студії з історії, лінгвістики, літературознавства і філософії. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2010. — С. 247—262.
Коломієць О. Проза Докії Гуменної (проблемно-тематичні та жанрово-стильові особливості): Автореф. дис … канд. філол. наук / О. В. Коломієць. — Київ: б.в., 2007. — 18 с.
Костюк Г. На перехрестях життя та історії: до 70-річчя і 50-річчя літ. діяльності Докії Гуменної // У світі ідей і образів. Вибране. — Мюнхен: Сучасність, 1983. — С. 311—352.
Ляшко С. М. Гуменна Докія. // Енциклопедія Трипільської цивілізації. — К., 2004. — Т. II. — С. 140.
Мариненко Ю. Докія Гуменна та її роман «Діти Чумацького Шляху» // Дивослово. — 2000. — № 8. — С. 9—13.
Мушинка М. Докія Гуменна та її «діти…» // Слово і час. — 1993. — № 1. — С. 26—35.
Мушинка М. П'ять разів «перехоронена», а все-таки жива // Сучасність. — 1995. — № 4. — С. 139—143.
Несіна О. «Родинний альбом» Докії Гуменної // Нові дні. — 1971. — № 261. — С. 13—15.
Ніколюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» // Слово і час. — 2005. — № 10. — С. 22—30.
Олександрів Б. Ювілей видатної письменниці (До 70-ліття Докії Гуменної) // Жіночий світ. — 1974. — № 5. — С. 5—6.
Онишкевич Л. Гуменна Докія //Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 192—193.
Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
.jpg)
.jpg)
