Гуляйпільський краєзнавчий музей
Гуляйпíльський краєзна́вчий музе́й — районний краєзнавчий музей у місті Гуляйполе Запорізької області, зібрання матеріалів і предметів з етнографії та історії краю, зокрема Махновщини. Загальна інформаціяМузей розташований у центрі міста за адресою: вул. Соборна, буд. 75, м. Гуляйполе — 70200 (Запорізька область), Україна. Гуляйпільський краєзнавчий музей заснований 11 грудня 1960 року. Будівля музею споруджена у 1901 році як приміщення банку «Товариство взаємного кредиту». У роки Другої Світової війни тут знаходилася церква. У повоєнні часи — районний будинок культури, з 1989 року — будівля музею[2]. У грудні 2022 року фасади та дах музею були пошкоджені російським обстрілом[3][4]. Ще до того було пошкоджено садибу родини Крігер (1892), в якій планується відкрити філіал музею[5][6]. У ніч на 24 серпня 2024 року будівля музею вигоріла вщент від влучання російського снаряду[7]. Експонати на той час були евакуйовані до Запорізького краєзнавчого музею. До цього в будівлю Гуляйпільського музею було ще три влучання[8]. Музей гостинно приймав гостей з різних куточків землі. Щороку музей відвідували представники Німеччини, Польщі, Італії, Канади, Америки, Франції. Особливо дружні стосунки складалися з представниками Франції, бо саме там покоїться прах Нестора Махно[1]. ЕкспозиціяЕкспозиція музею становить 9 розділів, а фонди — 18 тисяч експонатів:
Експозиція періоду Громадянської війни найбільше висвітлює революційний шлях ватажка повстанського руху на півдні України (1918–1921 рр.) — Нестора Махна. Все недовге життя цієї людини було присвячене служінню ідеї — побудові щасливого, заможного суспільства, без пригноблення морального і фізичного, без панів і начальників. Сам він створив і очолив у 1917 році у Гуляйполі перші органи народовладдя (спочатку — Селянський союз, а пізніше — Раду робітничих і селянських депутатів), провів земельну реформу. Все життя Нестора Івановича Махна гідно його девізу: «Жити і вільно померти у бою». Так він і пішов у вічність, лишивши нам своє ім'я і чорний прапор волі. Галерея (серпень 2006 року)
Виноски
Джерела і посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia