|
Губер Борис Андрійович
Борис Андрійович Губер (1903—1937) — російський радянський прозаїк та поет, літературний критик. Походження та навчанняБорис Губер народився 9 липня 1903 року в селі Кам'янка Київської губернії (нині районний центр Черкаської області) у родині управителя маєтком. Він молодший брат відомого сходознавця академіка Олександра Андрійовича Губера. Їх прадідом був голова Московської євангелічно-лютеранської консисторії Йоганн Самуель Губер, що приїхав до Російської імперії в 1807 році. Борис Губер навчався в гімназії, у Вольському кадетському корпусі. А вірші почав писати з 14 років. З 1918 році Борис Губер жив у Карачарово Тверської губернії, де організував аматорський театр. Він також брав участь у громадянській війні на боці червоних (1920). Після демобілізації працював вчителем, бібліотекарем, а також різноробочим. Творча діяльністьЗначну роль у залученні Бориса Губера до літератури зіграла Валентина Віталіївна Герн, дружина директора санаторію Карачарово, в салоні якої бували поети-символісти; вона познайомила Губера з Євгеном Замятіним, учасниками групи «Серапіонові брати». Зустрічі в салоні Герн відіграли значну роль у становленні Бориса Губера як поета та прозаїка. Перший вірш Бориса Губера було надруковано в журналі «Червоний артилерист» (1921). У 1922 році Губер почав роман «Врід», а остаточно перейшов на прозу в 1924 році. У прозі позначається вплив Івана Буніна. В цей час Борис Губер переїхав до Москви і прилучився до літературної групи «Перевал». Він був близьким другом Олександра Воронського. До групи в різний час входили Іван Катаєв, Андрій Платонов, Михайло Пришвін та інші. Борис Губер — автор книг: «Шарашкіна контора» (1924), «Джаїр» (1926), «Сусіди» (1926), «Відома Шурка Шапкіна» (1926), «Несплячі» (1931), «Бабине літо» (1934), «Квітень» (1936) та інших. В середині 1930-х років Борис Губер, як і деякі члени «Перевалу» відвідували літературний салон Євгенії Соломонівни Хаютіної, дружини глави НКВС Миколи Єжова. Це знайомство зіграло фатальну роль у житті Бориса Губера: його та інших членів «Перевалу» звинуватили у спробі вбити Єжова. Їх план нібито полягав у тому, що коли Єжов прийде з роботи і пройде до своєї кімнати, Борис Губер повинен відкрити вхідні двері «бойовика», а той — вбити наркома. Арешт та смертна кара20 червня 1937 року Борис Андрійович Губер був заарештований. Тоді ж затримали і Олександра Воронського, Івана Катаєва, Миколу Зарудіна. Менш ніж через місяць всі вони були засуджені до вищої міри покарання за «участь у контрреволюційній терористичній організації» і розстріляні як «вороги народу» в один день — 13 серпня 1937 року. Поховані у спільній могилі № 1 на Донському кладовищі. Борис Андрійович Губер, як і його «спільники», був реабілітований у 1956 році. Дату і обставини смерті Бориса Губера рідні дізналися тільки в 1991 році. Твори
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
