З 15 січня2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[1]
Біографія
Народився 6 жовтня 1974 року в Дрезні Орехово-Зуєвського району Московської області. Батько — скловар, мати — фармацевт[2].
Один з дідів — Валентин Степанович Губернієв (нар. у січні 1927 в Тверській області), служив телефоністом в артилерії на Далекому Сході, брав участь у радянсько-японській війні. В один із днів війни він їхав в «полуторці» (ГАЗ-АА), яка зупинилася, щоб підвезти одного з бійців: Валентин поступився тому бійцеві місцем, проте в той же момент боєць був убитий пострілом японського снайпера. Пізніше Валентин Степанович проходив службу в групі радянських військ у Німеччині і, за своїми спогадами, був свідченням безлічі мародерств. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медаллю «За перемогу над Японією». Працював зварювальником на Байконурі. Інший дід — перший чоловік бабусі по материнській лінії Василь Пушков, потрапив на фронт влітку 1941 року і загинув у грудні того ж року під Ленінградом[3].
Закінчив середню школу № 2 міста Сходні (нині — Середня загальноосвітня школа № 22 мкр. Сходня міста Хімки)[4][5].
У 1995 році з відзнакою закінчив Тренерський факультет Російської академії фізичної культури[6]. Навчався в Інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення. Після закінчення вузу працював фітнес-інструктором[7], охоронцем, тренером з фізпідготовки в «Лужниках»[8]. Майстер спорту з академічного веслування[9]. Перший дорослий розряд з лижних гонок.[10]
Був одружений з екс-чемпіонкою світу з легкої атлетики, бігункою Ольгою Богословською[11]. Син — Михайло, народився 8 вересня 2002 року[12]. У 2020 році син закінчив школу і вступив до ВШЕ.
Кар'єра на телебаченні
У середині 1990-х років часто брав участь у радіо — та телевізійних конкурсах: серед них-перший конкурс спортивних коментаторів на «НТВ-Плюс»[7] і конкурс ведучих на телеканалі ТВ-6. Брав уроки сценічної мови[13] у відомого педагога Світлани Корнельївни Макарової, яка навчала Катерину Андрєєву, Леоніда Парфьонова, Тіну Канделакі, Сергія Брильова, Михайла Зеленського і ряд інших відомих сучасних російських телеведучих[8]. Згодом він так розповідав про отриманий досвід: «Я в цій країні — чемпіон з вимови скоромовок, і всім зобов'язаний, безумовно, найбільшій жінці планети — Світлані Макаровій. Бо з двометрової гугнявої дилди вона за якісь неповні два роки виліпила людину, яка навіть зараз за її методикою викладає»[14].
Прийшов на телебачення тільки в 1997 році[15] — цього року Дмитро за конкурсом був зарахований до штату співробітників нещодавно утвореного телеканалу ТВЦ[7].
З червня 1997 по вересень 2000 року працював спортивним коментатором[16] і ведучим новин спорту на цьому телеканалі[17]. З 1999 по 2000 рік деякий час вів щотижневу програму «Спортивний експрес» на ТВЦ у парі з газетним журналістом з «Спорт-Експресу» Володимиром Гескіним[8]. Іноді читав за кадром тексти анонсів спортивних трансляцій, що демонструвалися в ефірі. Надалі несхвально відгукувався про свого колишнього начальника, керівника спортивної редакції ТВЦ в 1997—2006 роках Сергія Ческидова, який на думку Губернієва, «кілька разів намагався його звільнити і не допускав до ефірів»[18].
З 1998[19] по 2004 рік паралельно був коментатором каналу Eurosport[20][21], часто працював на футбольних оглядах «Євроголи» та «Журнал Ліги чемпіонів». У 1999 році Губернієв збирався піти на «НТВ-Плюс», але Анна Дмитрієва не прийняла його на роботу. Приблизно в цей же час заступник головного редактора спортивних програм ТВЦ Василь Кікнадзе запропонував Губернієву перейти на ВДТРК[8]. У вересні 2000 року коментатор пішов з ТВЦ на РТР, тим самим прийнявши пропозицію Кікнадзе, який вже перейшов на інший канал у лютому 2000 року[22].
З вересня 2000 року — спортивний коментатор телеканалів «Росія-1»[22] і «Спорт» (пізніше «Росія-2»). Ведучий спортивного блоку в інформаційній програмі «Вісті», співведучий каналу «Доброго ранку, Росія!» (2002—2005). Ведучий програм «Спорт За тиждень» (2001—2002) «Щоденник чемпіонату світу з футболу» (2002, 2014)[7][23] «Вісті-Спорт» (2002—2013),[24] «Збірна Росії» 2003—2008),[25][26] «Тиждень спорту з Дмитром Губернієвим» (2007—2013),[27], «Біатлон з Дмитром Губернієвим» (2010—2015) «Територія бою» (2011), «Ти — коментатор!» (2012), «Великий спорт» (2013—2015) та «Великий футбол» (2014—2015)[28]. Також неодноразово брав участь у проектах «Форт Боярд»[29][30] і «Новорічний Блакитний вогник»[31].
Вперше прокоментував біатлонну гонку в грудні 2001 року, коли телеканал РТР вирішив показати в записі напередодні Олімпійських ігор у Солт-Лейк-Сіті кілька трансляцій з Кубка світу[8]. Допомагав йому віце-президент Союзу біатлоністів Росії і відомий суддя Вадим Меліхов. Потім по черзі з Губернієвим працювали спортивні журналісти Василь Вахетов[35] і Андрій Кондрашов. Основним коментатором біатлонних ефірів на каналах ВДТРК Губернієв став у 2006—2007 роках.
У 2010 році вів інтелектуальне шоу «Хто хоче стати Максимом Галкіним?» на каналі «Росія-1». З серпня по жовтень 2014 року на цьому ж каналі виходила екстремально-інтелектуальна телегра «Клітка», де Губернієв також працював ведучим[36].
З 29 серпня 2013[37] по 30 вересня 2015 року[38][39] — головний редактор Об'єднаної дирекції спортивних телеканалів ВДТРК.
З 14 вересня 2013 року — коментатор телевізійної версії змагань з танкового біатлону на телеканалі «Росія-1»[40].
10 грудня 2013 року вийшов дебютний максі-сингл під назвою «Вітер біатлону», де Губернієв виступив вокалістом[41].
З осені 2014 року в парі з Борисом Смолкіним вів гумористичну передачу «Це смішно» на телеканалі «Росія-1»[42]. У ніч з 2 на 3 листопада 2014 року в парі з Дмитром Тереховим коментував побиття рекорду Ніком Валлендою на телеканалі «Діскавері Росія»[43]. У тому ж році виступив ведучим двох документальних фільмів Петербурзького «П'ятого каналу» — «Моє радянське дитинство» і «Моя радянська юність»[44].
З 1 листопада 2015 року співпрацює за договором зі спортивним телеканалом «Матч ТВ»[45]. Коментатор біатлону, ведучий програм «Все на матч!» і «Біатлон з Дмитром Губернієвим»[46]. При цьому залишається штатним співробітником ВДТРК, радником генерального директора телеканалу «Росія-1»[47]. Іноді робить репортажі для програми «Вісті тижня».
З березня по квітень 2016 року також був коментатором розважального шоу «Людина проти мухи» на телеканалі «Че»[48].
У квітні 2018 року на каналі «Моя планета» пройшов показ туристичного змагання «Чужі в місті», де Губернієв також виступив як коментатор[49].
З 13 травня по 24 червня 2018 року в парі з Мариною Кравець вів шоу «Ліга дивовижних людей» на каналі «Росія-1».
25 жовтня 2020 року провів святковий 1359-й тираж лотереї «Російське лото» з нагоди 50-річчя лотереї «Спортлото» замість померлого Михайла Борисова[50].
У травні 2016 року увійшов до складу Головного штабу військово-патріотичного руху «Юнармія» разом з президентом Асоціації військово-тактичних ігор Михайлом Галустяном, виконавчим директором Російського географічного товариства Артемом Манукяном і космонавтом Сергієм Крикальовим. Рух було відтворено за ініціативою міністра оборони РФ Сергія Шойгу[55].
З квітня 2017 року є членом Громадської палати міського округу Хімки[56].
На президентських виборах 2018 року увійшов до ініціативної групи з висунення Володимира Путіна на 4-й термін кандидатом у президенти Росії і є його довіреною особою[57]. На виборах мера Москви того ж року став довіреною особою Сергія Собяніна[45].
Резонансні епізоди
Висвітлення матчу «Спартак» Москва — ЦСКА
28 серпня 2011 року під час перерви матчу «Спартак» — ЦСКА прозвучали висловлювання, які були віднесені багатьма на адресу В'ячеслава Малафєєва[58]:
«Попереду вирішальні матчі, а у нас говно в воротах стоятиме»
Дмитро Губернієв, спільно з колегою по репортажу, також згадав вбивство «студента Агафонова» біля нічного клубу і «Марину, коли вона загинула… коли вона втікала». При цьому коментатори були впевнені, що всі мікрофони вимкнені[59] (пізніше, при обговоренні даного епізоду в ефірі програми Мінаєв LIVE, прозвучала версія про те, що коментатору було відомо про те, що відбувається в ефірі і куди йде сигнал трансляції[60]). Звук транслювався в прямому ефірі на інтернет-трансляцію. Пізніше сам Губернієв, коментуючи даний епізод, наполягав, що не висловлював що-небудь на адресу дружини В'ячеслава Малафєєва — Марини Малафєєвої[61].
Сам Малафєєв заявив про те, що не залишить цю справу без відповіді[62].
«Я можу лише вибачитися. Те, що призначалося для вух мого колеги, розійшлося по всьому Радянському Союзу. Ідіоматичні вирази — це погано в ефірі … Я говорив про воротаря збірної Данії. Там хіба щось було про воротаря „Зеніта“? Йому ще треба місце в основі завоювати»
Керівництво петербурзького «Зеніту» направило офіційний лист з проханням дати оцінку події відразу в три організації: РФС, РФПЛ і телеканал «Росія-2».
17 лютого 2012 року В'ячеслав Малафєєв подав на Дмитра до суду[64][65], 29 жовтня позовну заяву було задоволено частково[66]. У квітні 2013 року Московський обласний суд відхилив апеляцію Губернієва, залишивши в силі рішення — виплатити компенсацію в розмірі 75 тис. рублів Малафєєву і спростувати сказані в ефірі висловлювання[67].
У грудні 2013 року в рамках програми «Великий спорт» відбулося інтерв'ю, в якому Губернієв і Малафєєв оголосили про досягнення примирення і відсутність подальших розбіжностей[68].
Інцидент зі збірною Узбекистану на церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 року
Під час трансляції церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 в Сочі Дмитро Губернієв назвав збірну Узбекистану збірною Таджикистану[69]. Це застереження викликало бурю обурення в Узнеті, а на сайті change.org була опублікована петиція з вимогами офіційних вибачень від Губернієва[70]. Також Губернієв в прямому ефірі назвав команду Монголії командою Монако, команду Ісландії командою Ірландії, команду Домініканської Республіки командою з острова Домініка.
Наступного дня Дмитро Губернієв висловив жителям Узбекистану офіційні вибачення і побажав узбекистанським спортсменам вдалого виступу[71].
Інцидент отримав продовження в Узнеті через рік, коли під час трансляції змагань з плавання на 50 метрів брасом на чемпіонаті світу з водних видів спорту в Казані, коментатор двічі назвав узбецького спортсмена Владислава Мустафіна білоруським плавцем[72].
Сама обставина, що спортивний коментатор був поставлений мовником в особі ВДТРК як коментатора музичного конкурсу, викликало критичну реакцію з боку деяких телеоглядачів: журналіст Володимир Кара-Мурза-старший зазначив, що про Мацкявічюса та Губернієва, яких відправили коментувати «Євробачення-2016», не можна сказати, що вони «займаються своєю справою»[74].
Церемонія нагородження змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені
9 лютого 2017 року, коментуючи церемонію нагородження учасників змішаної естафети на чемпіонаті світу в Гохфільцені у прямому ефірі телеканалу «Матч! Арена», неодноразово ображав французького біатлоніста Мартена Фуркада. Зокрема, Губернієв дозволив собі в ефірі пасаж такого змісту: «Мартен, ти — льоха! Ось це можна сказати на всю країну і на весь світ! І напишіть про це Фуркаду, що російський коментатор сказав: „Фуркад, ти-свиня!“. А по-іншому бути не може!»[75]. Пасаж схожого змісту був опублікований і на сторінці коментатора в Instagram: «Наші треті! Молодці! Мартен Фуркад, ти — свиня!»[76].
Через кілька днів Губернієв вибачився перед Фуркадом, також за допомогою аккаунта в Instagram, написавши, що зараз він шкодує про сказане — за його словами — на той момент «всі діяли на емоціях»[77].
Санкції
14 жовтня 2022 року Дмитро Губернієв доданий до санкційного списку Канади.[78]
15 січня 2023 року Дмитро Губернієв доданий до санційного списку України.[79]
Фільмографія
Знявся в ролі самого себе (камео) у наступних фільмах і телесеріалах:
2007 — Щасливі разом — ведучий спортивного шоу («Недряблий дриблінг»), спортивний коментатор радіо «Допінг. FM» («Маза факел»)
Також озвучував деякі рекламні ролики або знімався в них. У 2014 році взяв участь у дублюванні фільму "Ліга мрії (роль президента ФІФА Йозефа Блаттера у виконанні Тіма Рота)[80].
Орден Дружби (5 квітня 2011 року) — за великі заслуги у розвитку вітчизняного телерадіомовлення та багаторічну плідну роботу[83]
Журналіст року 2012 за версією Biathlon-Award
Почесна грамота Міністра оборони Російської Федерації (17 березня 2017 року) — за сприяння з вирішення завдань, покладених на Збройні Сили Російської Федерації
Подяка Міністра спорту Російської Федерації (8 травня 2019 року) — за істотний внесок у розвиток галузі фізичної культури і спорту в Російській Федерації[84]
Премія «ТЕФІ-2007» (номінація «Спортивний коментатор, ведучий спортивної програми»), «ТЕФІ-2015» (номінація «Спортивна програма»), «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий спортивної програми / спортивний коментатор») та «ТЕФІ-2019» (номінація «Ведучий інформаційної програми»)[85].
↑Рекорд за рекордом. Портал Media Guide. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 12 листопада 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
