Народився 30 червня 1973 року в столиці Казахської РСР — Алма-Аті. Закінчив факультет журналістики Міжнародного незалежного еколого-політологічного університету (МНЕПУ) в Москві.
З 19 серпня 1991 року працює в програмі «Вісті»[1][2]. З листопада 1992 року перебуває у штаті ВГТРК, власний кореспондент у Центральній Азії. З 1999 року — в московській редакції «Вістей»[3]: спеціальний кореспондент[4]. Акредитований при Державній думі РФ. У свій час працював у кремлівському пулі[5].
З 2003 року — політичний оглядач «Вістей»[7]. З 2005 року — ведучий програми «Вісті». Також вів програму «Вісті+»[8]. З лютого 2007 по липень 2008 року вів телепрограму «Вісті тижня»[9].
Найскладнішим інтерв'ю, за його власним зізнанням, була розмова з Олександром Солженіциним, яка виявилася останнім спілкуванням зі ЗМІ для письменника[10].
З вересня 2008 року — ведучий програми «Вісті» о 20:00[11] у парі з Марією Сіттель, Мариною Кім, Салімою Заріф, Тетяною Ремезовою та Фаридою Курбангалеєвою. З червня 2016 по жовтень 2017 року був одноосібним ведучим програми, щотижня чергуючись з Ернестом Мацкявічюсом. З березня 2014 року також ведучий розширених випусків «Вістей о 20:00» у неділю (виходять замість програми «Вісті тижня», в період відсутності Дмитра Кисельова)[12]. Влітку в 2014—2017 роках він чергувався з Євгеном Поповим[13], у 2017—2018 роках — з Ігорем Кожевіним.
28 серпня 2014 року стало відомо, що включений владою України до списку санкцій «нев'їзних» на територію країни російських журналістів, що складається з сорока дев'яти осіб[14][15]. У березні 2015 року оголошено персоною нон грата в Молдавії, йому було заборонено в'їзд до країни на п'ять років[16].
У липні 2016 року був призначений директором дирекції програми «Вісті»[17].
З січня по березень 2018 року працював прес-секретарем виборчого штабу кандидата в Президенти Росії Володимира Путіна.
2 квітня 2018 року стало відомо про призначення першим заступником генерального директора ВДТРК. На цій посаді займається інформаційним напрямом холдингу[18].
У червні 2018 року — ведучий телевізійної програми «Пряма лінія з Володимиром Путіним» у парі з Кирилом Клейменовим[19].
5 липня 2023 року призначений генеральним директором російської державної пропагандистської агенції — ТАРС, замість Сергія Михайлова, який звільнився «за власним бажанням» (обіймав цю посаду з 2012 року)[20][21].
Особисте життя
Одружений. Є донька Ганна (нар. 2002), займалася музикою, готувалася виступати за Москву на всеросійському конкурсі гри на фортепіано.
2011 — «„Вісті“. Перші двадцять років» (приурочений до 20-річчя першого виходу в ефір інформаційної телевізійної програми «Вісті (телепрограма)|Вісті]]»)[22]
9 травня 2023 року Кондрашов був внесений Фондом боротьби з корупцією (ФБК) до списку корупціонерів і розпалювачів війни з пропозицією введення проти нього міжнародних санкцій, оскільки «Кондрашов продавав сюжети в програмах Симоньян — Кеосаяна, які курував особисто. При цьому, гроші йшли не до державного каналу, а в його особисту фірму»[40]. 23 червня 2023 року Євросоюз включив Андрія Кондрашова разом з кількома іншими пропагандистами та «воєнкорами» до 11-го пакету санкцій у відповідь на агресію Росії проти України:[41][21]
Під час агресивної війни проти України телевізійні канали та інші структури ВДТРК були одними з найактивніших і найзначніших інструментів поширення кремлівського наративу на підтримку війни своїми агресивними висловлюваннями, підриваючи українську територіальну цілісність та підтримуючи незаконну анексію Криму. Як один з її ключових керівників, Андрій Кондрашов несе пряму відповідальність за дії цієї медіакорпорації. Як перший заступник генерального директора, який відповідає за інформаційно-політичне мовлення, він безпосередньо впливає на те, як ВДТРК інформує людей про агресивну війну Росії проти України.
2008 — Подяка Президента Російської Федерації — за інформаційне забезпечення та активну громадську діяльність з розвитку громадянського суспільства в Російській Федерації[45];
2014 — Орден Дружби — за високий професіоналізм та об'єктивність у висвітленні подій у Республіці Крим[46];
2015 — Почесна грамота Ради МПА СНД (26 листопада 2015 року, Міжпарламентська асамблея СНД) — за активну участь у проведенні міжнародного телекінофоруму «Разом», внесок у зміцнення дружби між народами держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав [1[48]
.jpg)
