Гроссман Мирон Борисович

Гроссман Мирон Борисович
Гроссман Мирон Борисович
Народився	1884 ; Темрюк, Кубанська область, Російська імперія
Помер	3 листопада 1937 ; Розстрільний полігон «Комунарка»
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство	Росія, СРСР
Національність	єврей
Діяльність	політик
Alma mater	Університет Париж III
Учасник	Громадянська війна в Росії
Партія	ВКП(б)
Нагороди
	; ; ;

Мирон Борисович Гроссман (нар. 1884(1884), місто Темрюк Кубанської області, тепер Краснодарського краю, Російська Федерація — розстріляний 3 листопада 1937, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, начальник Донецького обласного відділу ДПУ, директор заводів, член ЦВК СРСР 7-го скликання. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1930—1934 роках.

Біографія

Народився в єврейській родині. Навчався на юридичному факультеті університету Сорбонна в Парижі (Франція).

Член Партії соціалістів-революціонерів (есерів).

З 1915 року служив у російській імператорській армії, потім — у Червоній армії.

Член РКП(б) з 1919 року.

З 1919 року — військовий комісар Самаркандської-Бухарської групи військ РСЧА. З 15 січня по 21 березня 1920 року — військовий комісар 1-ї Туркестанської стрілецької дивізії Закаспійського фронту РСЧА. Потім служив начальником гарнізону в Самарканді і військовим комісаром Самаркандської області.

У 1920-х роках — директор текстильної фабрики імені Свердлова в Москві, директор шовкоткацької фабрики «Красная роза» в Москві, в Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР.

21 листопада 1931 — 29 січня 1932 року — помічник начальника Економічного управління ОДПУ при РНК СРСР. 29 січня — 7 жовтня 1932 року — 2-й заступник начальника Економічного управління ОДПУ при РНК СРСР.

7 жовтня 1932 — 3 березня 1933 року — начальник Донецького обласного відділу ДПУ.

З березня 1933 по 1934 рік перебував на лікуванні.

У 1934—1936 роках — директор заводу сільськогосподарських машин «Серп і молот» у Харкові.

У 1936—1937 роках — директор заводу верстатів-автоматів «Ленінська кузня» в Києві.

У 1937 році — на пенсії в Москві.

8 серпня 1937 року заарештований органами НКВС. Засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 3 листопада 1937 року до страти, розстріляний того ж дня. Похований на полігоні «Комунарка» поблизу Москви.

9 травня 1956 року посмертно реабілітований.