Грицюк Петро Петрович

Грицюк Петро Петрович
Народився	7 листопада 1979(1979-11-07) (45 років)

Петро́ Петро́вич Грицю́к (7 листопада 1979(19791107), с. Микуличин, Яремчанський район, Івано-Франківська обл.) — український правник, юрист, художник, поет, громадський діяч, член Національної спілки художників України (2021).

Життєпис

Народився 7 листопада 1979 року у с. Микуличині Надвірнянського району Івано-Франківської області, українець. Батько Петро Іванович (1954—2017) — юрист; мати Наталія Юріївна (1955) —  бібліограф, пенсіонерка; дружина Наталія Олександрівна (1981) — лікар; сини Дмитро (2002) та  Андрій (2011).

Закінчив Національну юридичну академію України ім. Я.Мудрого (2001, Харків). У 2001—2010 роках працював в органах прокуратури Івано-Франківської області. У 2010 році Указом Президента України призначений на посаду судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду. В червні 2020 року звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Живе в м. Івано-Франківську та в родинному будинку в с. Микуличині.

Учасник та партнер «Порталу незалежних художників» (м. Київ), літературно-мистецького об'єднання «Згарда» (м. Яремче), член об'єднання художників «Мистецьке братство» (м. Івано-Франківськ). Автор та організатор творчих заходів всеукраїнського патріотичного мистецького проекту «У нас єдина доля — ім'я їй Україна».

У шкільні роки навчався в Долинській художній школі для дітей, а згодом в Надвірнянській дитячій школі мистецтв, яку закінчив на відмінно. Тривалий час не малював, однак з 2013 року почав активно займатися художньою творчістю. Працює в галузі живопису, графіки. За цей час створив понад 200 робіт. Провів 36 персональних виставок, як в Україні, так і за її межами (Греція, Канада, Угорщина, Румунія), учасник спільних всеукраїнських і регіональних виставок (всього 45 виставок).

Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва, лауреат премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва. Почесний громадянин села Микуличина.

Значна частина мистецьких творів художника об'єднана в експозиції «На гранях суперечностей» (2013—2016), «Станіславів & Галичина» (2015—2020), в  серіях робіт «Філософія кольору», «Окрилена планета».

Графічні роботи Петра Грицюка створюються у авторській манері, що має назву «Графічний кракелюр». За власним визначенням художника, графічний кракелюр — манера графіки, для якої характерна перевага кривих ліній, які в сукупності створюють ілюзію тріщин (кракелюрів).

Пише вірші. На рядки автора створено 9 пісень, з яких 5 пісень на патріотичну тематику («Молитва захисника», «Ти знову», «У нас єдина доля — ім'я їй Україна», «За свою правду», «Розмова з Україною», «До перемоги»).

Основні твори

• «Протилежності» (2014)
• «Вертеп» (2014)
• «Станіславів, будинок повітової ради» (2015)
• «Микуличин, каплиця» (2016)
• «На гранях суперечностей» (2016)
• Поліптих із серії «Календар душі», 12 секцій (2018)
• «Станіславівська фортеця, XVIIІ ст.» (художня реконструкція, 2019)
• «Симфонія ліній» (2020)
• «Станіславівська фортеця, XVIIІ ст.» (художня реконструкція, 2019)
• «Маленьке деревце» (2020)
• «Вознесіння» (2020)
• «Вуйко», 21х30, папір, олівець, 2021 р.

Основні виставки

• Всеукраїнська художня виставка до Дня Незалежності України, 2014 р. (Київ),
• Всеукраїнська художня виставка до Дня художника, 2014, 2015 рр. (Київ),
• Всеукраїнська художня  Різдвяна виставка, 2014, 2015 рр. (Київ)
• Всеукраїнська художня виставка «Мальовнича Україна», 2016 р. (Суми);
• Всеукраїнська художня виставка «Графіка у Харкові», 2020 р. (Харків).

Відзнаки

• Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва  (2017);
• Лауреат  премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва (2018);
• Почесний громадянин села Микуличина.

Джерела

• Петро Грицюк. У каталозі  «На гранях суперечностей», живопис, 2016.
• Петро Грицюк. У каталозі  «Станіславів&Галичина на початку XX століття», живопис і графіка, 2018.
• Петро Грицюк. У каталозі  К-Галереї «Painting&Graphics 6, Art World of Ukraine» — Київ, 2020, с. 22—23.
• Олена Масляник-Троценко. «Ренімація свідків». Журнал «Ґражда», 1/43, 2018.
• Ольга Пономаренко. «Естетична цінність ретроспективи історичних пам'яток у творчості Петра Грицюка». У зб. "Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції «Культурно-історична спадщина України: перспективи дослідження та традиції збереження», 10-11 жовтня 2019 р. — Черкаси, 2019, с. 163—166.
• Ірина Матоліч. «Петро Грицюк. Мистець за покликанням». Журнал Національної спілки письменників України «Дзвін», N8 (810), 2020, с. 234—236.
• Мирослав Аронець. «З піснею кольорів. Петро Грицюк. Юрист за освітою, художник за покликанням», щорічник «Гуцульський календар», № 26, 2021, стор. 47-49.
• Олександр Аронець, Ірина Матоліч  «Крізь браму часу». Журнал  «Гуцульщина і Покуття», N1-2 (4-5), 2021, с. 74—79.

Посилання

• Художник Петр Грицюк [Архівовано 13 листопада 2021 у Wayback Machine.]