Гриневицький Ігнатій Іоахимович

Гриневицький Ігнатій Іоахимович
Народився	17 червня 1856(1856-06-17)  Basin^d, Бобруйський повіт^d, Мінська губернія, Російська імперія
Помер	13 березня 1881(1881-03-13) (24 роки)  Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Санкт-Петербург[1]
Діяльність	політик, терорист
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (1880) і VI High School – King Sigismund Augustus^d
Учасник	Убивство Олександра II
Членство	Народна воля і «Першомартовці»
Рід	House of Hryniewiecki^d
Медіафайли у Вікісховищі

Ігнатій Іоахімовіч (Іоакімовіч, Акимович) Гриневицький (1856, маєток Басін, Мінська губернія  — 1 березня (13 березня) 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія) — білоруський російський революціонер польського походження, член підпільної революційно-терористичної організації «Народна воля», один із першомартовців. Найбільш відомий як безпосередній убивця імператора Олександра II.

Життєпис

Народився в фільварку Басін Свислоцької волості Бобруйського повіту Мінської губернії (нині Кличівський район, Могильовська область, Білорусь) в польсько-католицькій дворянській сім'ї родового герба Przeginia в 1856, імовірно, в серпні — вересні.

Навчався в реальній гімназії в Білостоку.

Під час участі в «Народній волі» мав підпільні клички «Михайло Іванович» і «Котик».

У 1875 вступив до Петербурзького технологічного інституту, де брав участь у студентському революційному русі. У 1879 вступив в народницький гурток і, пройшовши безуспішний шлях «ходіння в народ», увійшов до «Народної волі», поширюючи спочатку нелегальну літературу, опісля працював у нелегальній друкарні, займався пропагандою серед робітників.

1 березня (13 березня) 1881 брав участь у вбивстві царя Олександра II. Саме він кинув бомбу, що підірвала його разом з царем. При вибуху отримав важкі поранення. Помер близько 10 години вечора в день замаху в придворному Конюшенному госпіталі, перед смертю відповівши на питання про ім'я та звання «не знаю».

Мені не доведеться брати участь в останній боротьбі. Доля прирекла мене на ранню загибель, і я не побачу перемоги, не буду жити жодного дня, ні години у світлий час торжества, але вважаю, що своєю смертю зроблю все, що повинен був зробити, і більшого від мене ніхто, ніхто на світі вимагати не може. — Із заповіту.

Тіло Гриневицького довгий час не було упізнано; у вироку по справі першомартовців він названий «померлою 1 березня людиною, що мешкала під вигаданим ім'ям Єльникова». Деякий час загиблого терориста ототожнювали з М. С. Тютчевим, який насправді перебував тоді в Сибіру.

Адреси в Санкт-Петербурзі

Перша половина 01. — 01.03.1881 — прибутковий будинок — Симбірська вулиця, 59 (нині вул. Комсомолу, буд. 49).

Ім'я І. І. Гриневицького в 1975—1988 носив міст у Ленінграді (нині Ново-Конюшенний міст), біля якого ним був убитий Імператор Олександр II.

Примітки

1. https://www.polskipetersburg.pl/hasla/hryniewiecki-ignacy

Джерела

• На сайте Народной Воле
• Rafał Górski, Polscy zamachowcy. Droga do wolności, Wyd. Egis, Kraków 2008, s. 85-109.
• Rafał Róg, Polscy królobójcy, Wyd. PWN, Warszawa — Kraków 1993, s. 167—170.
• Суд над цареубийцами. Дело 1-го марта 1881 года. Под редакцией В. В. Разбегаева. Изд. им. Н. И. Новикова. С-Пб том 1 и 2. 2014.