uk %D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9 %D1%82%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BF

Не плутати з сонячним телескопом імені Грегорі.

Грегоріанський телескоп — оптична схема рефлекторного телескопа, розроблена шотландським математиком і астрономом Джеймсом Грегорі 1663 року. Перший телескоп за такою схемою побудував Роберт Гук 1673 року, через п'ять років після рефлектора Ньютона.
Джеймс Грегорі був сучасником Ісаака Ньютона, з яким часто працював одночасно на подібних проектах. Проект свого телескопа він опублікував 1663 року, за п'ять років до побудови рефлектора Ньютоном (1668 року)^[1] Однак проект Грегорі був лише теоретичним описом, і він ніколи сам не збудував телескоп.

Історія

Грегоріанський телескоп названий на честь проекту Джеймса Грегорі Optica Promota (The Advance of Optics), який він опублікував 1663 року^[2]. Схожі теоретичні проекти можна знайти в працях Бонавентури Кавальєрі (Lo Specchio Ustorio, "Про палаючі дзеркала"), 1632 року^[3] і Марена Мерсенна (L'harmonie universalle), 1636 року^[3]. Ранні спроби Грегорі побудувати телескоп були невдалими, оскільки він не мав практичних навичок і не зміг знайти жодного оптика, здатного його реально побудувати.^[4] Лише через десять років після публікації Грегорі, під впливом інтересу вченого-експериментатора Роберта Гука, було створено робочий інструмент^{[джерело?]}. Шотландський оптик і виробник телескопів Джеймс Шорт будував грегоріанські телескопи з дзеркалами, виготовленими зі спекулуму.

Конструкція

Грегоріанський телескоп складається з двох увігнутих дзеркал; первинне дзеркало (увігнутий параболоїд) збирає світло і фокусує його перед вторинним дзеркалом (увігнутим еліпсоїдом), де воно відбивається назад через отвір у центрі первинного, і виходить з нижнього кінця інструменту, де його можна побачити за допомогою окуляра.

Грегоріанська конструкція вирішила проблему перегляду зображення в рефлекторі, дозволивши спостерігачеві позаду первинного дзеркала. Ця конструкція телескопа створює пряме (неперевернуте) зображення, що робить його корисним і для наземних спостережень. Вона також працює як телеоб'єктив, оскільки труба набагато коротша, ніж фокусна відстань системи.

Конструкція була значною мірою витіснена схемою Кассегрена, хоча, як і раніше, вона застосовується в деяких вузьких галузях^{[джерело?]}, оскільки створює пряме зображення без необхідності призм. Дзеркальна лабораторія обсерваторії Стюарда виробляє дзеркала для великих грегоріанських телескопів принаймні з 1985 року.

У грегоріанському дизайні первинне дзеркало створює реальне зображення перед вторинним дзеркалом. Це дає можливість розташувати діафрагму в цьому місці так, що світло ззовні поля зору не досягає вторинного дзеркала. Це є головною перевагою для сонячних телескопів, де обмеження поля зору може зменшити кількість тепла, що досягає вторинного дзеркала і наступних оптичних компонентів. Сонячний оптичний телескоп на супутнику Hinode є одним з прикладів цієї конструкції.

Для виробників аматорських телескопів грегоріанський телескоп може бути простішим у виготовленні, ніж телескоп Кассегрена, тому що увігнуте вторинне дзеркало можна перевірити тестом Фуко, як і первинне, що не можливо для опуклих вторинних дзеркал телескопу Кассегрена.

Галерея

Грегоріанський телескоп, бл. 1735 р.
Грегоріанський телескоп, бл. 1735 р. Вид збоку
Схема грегоріанського телескопа, 1873 р.

Приклади

MeerKAT, телескоп обсерваторії Грінбенк, Аресібська обсерваторія і Allen Telescope Array — це радіотелескопи, у яких застосовано зміщену по осі грегоріанську схему.
Телескоп Vatican Advanced Technology, Магелланові телескопи і Великий бінокулярний телескоп використовують грегоріанську оптичну схему.
Гігантський магелланів телескоп також будують за грегоріанською оптичною схемою.

Див. також

Список типів телескопів
Грегоріанський телескоп в обсерваторії Тейде.

Список літератури

↑ Hall, A. Rupert (1996). Isaac Newton: Adventurer in Thought (англ.). Cambridge University Press. с. 67. ISBN 9780521566698.
↑ Malet, Antoni (27 Sep. 2024). James Gregory. Encyclopedia Britannica. Процитовано 23 жовтня 2024.
↑ ^а ^б Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 115. ISBN 9781741763928. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 8 травня 2019.
↑ Thomson, Thomas (1875). A biographical dictionary of eminent Scotsmen (англ.). с. 175. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2019.

Посилання

[books.google.com-1] Hall, A. Rupert (1996). Isaac Newton: Adventurer in Thought (англ.). Cambridge University Press. с. 67. ISBN 9780521566698.

[2] Malet, Antoni (27 Sep. 2024). James Gregory. Encyclopedia Britannica. Процитовано 23 жовтня 2024.

[The_Life_and_Times_of_the_Telescope-3] а ^б Watson, Fred (2007). Ian Stargazer: The Life and Times of the Telescope (англ.). Allen & Unwin. с. 115. ISBN 9781741763928. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 8 травня 2019.

[4] Thomson, Thomas (1875). A biographical dictionary of eminent Scotsmen (англ.). с. 175. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 8 травня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]