Грабар Іван Григорович
Грабар Іван Григорович (нар.15 травня 1954) — доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України, академік Академії наук вищої освіти України, академік Академії технологічних наук України, член Національного комітету України з теоретичної і прикладної механіки України. БіографіяНародився 15 травня 1954 р. в селі Рудківка Житомирського району Житомирської області. Закінчив Заможненську восьмирічну школу. У 1976 р. закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Технологія машинобудування, металорізальні верстати і інструменти». В 1982 році закінчив аспірантуру Київського інституту інженерів цивільної авіації по кафедрі Конструкції і міцності літаючих апаратів Кандидатську дисертацію зі спеціальності 01.02.06 — «Динаміка і міцність машин, приладів і апаратури» на тему «Нелінійні явища накопичення втомних пошкоджень в алюмінієвому матеріалі Д16АТВ» захистив у 1983 р. в Київському інституті інженерів цивільної авіації. В 1991 році закінчив докторантуру Інституту металургії ім. А. А. Байкова АН СРСР[ru] (м. Москва), а в 1993 році захистив докторську дисертацію на тему «Термоактиваційний аналіз і точки біфуркації пластичного деформування і руйнування ОЦК і ГЦК металів в задачах прогнозування ресурсу роторів», присвячену розробці методології прискорених випробовувань роторів силових установок авіаційної і ракетно-космічної техніки. З 1994 по 2008 рр. працював проректором з наукової роботи, першим проректором, завідувачем кафедри автомобілів Житомирського державного технологічного університету. З лютого 2008 року працює в ЖНАЕУ. Громадська діяльність
ДоробокРозробив теоретичні засади прискорених сертифікаційних випробовувань натурних конструкцій авіаційної і ракетно-космічної техніки в умовах складного температурно-силового навантаження, що дозволяє скоротити час випробовувань у 10-100 разів при достовірності прогнозу не гірше 0,96. Отримав важливі теоретичні узагальнення кінетики критичних явищ та електрофізичних процесів у деформованих перколяційно-фрактальних середовищах, що дозволило запропонувати технології виготовлення та використання нового класу надчутливих тензометричних пристроїв, в тому числі — і для тензометрії біологічних об'єктів. Розробив теорію і запропонував більше 20 конструкцій нового класу гідро-вітро-коліс з орієнтаційо-змінною парусністю. Розробив принципи конструювання, розрахунків та впровадження сучасних програмно-апаратних комплексів для дослідження кінематики та динаміки машин, вузлів і трансмісій. Під керівництвом і при безпосередній участі проф. Грабара І. Г. викнувалось ряд важливих міжнародних наукових проектів:
Сфера наукових інтересів: синергетика і нелінійні явища, міцність машин, дослідження натурних конструкцій на граничну несучу здатність, сучасні технології, інновації в АПК, резонансна біоактивація води та її вплив на кінетику процесів в живій природі. Автор більше 200 наукових праць та винаходів, серед яких :
Нагороди
Сім'яОдружений, дружина Грабар Тетяна Петрівна, вчителька. Має двох доньок – Ольгу та Олену[1]. Примітки
Посилання |