Горностаєв Федір Федорович
Федір Федорович Горноста́єв (до 1893 — Федоров; 5 вересня 1867, Москва — 8 липня 1915, Москва) — російський архітектор, художник, реставратор, викладач і історик архітектури. Один із найбільших істориків російської архітектури початку XX століття, співавтор Ігоря Грабаря по «Історії російського мистецтва»[1]. БіографіяДо 1893 носив прізвище Федоров. У 1892 році закінчив Московське училище живопису, скульптури та архітектури (МУЖСА), а в 1895 — Імператорську академію мистецтв (ІАМ) за класом професора А. С. Томішко зі званням художника-архітектора [2][3]. Працював у майстернях столичних архітекторів, у тому числі у В. В. Суслова[4]. Був у відрядженні північними російськими містами для вивчення пам'яток російської архітектури (до 1897 року). Потім був направлений у пенсіонерську поїздку за кордон, де перебував до 1899 року[3]. З цього часу і до кінця життя викладав у МУЖСА історію російського мистецтва. У 1900—1910 роках служив викладачем у Строгановському училищі, у 1907—1910 роках — у Московському археологічному інституті[5]. В 1900 був обраний членом-кореспондентом Імператорського московського археологічного товариства (ІМАТ), а з 1904 став дійсним членом товариства[3][5]. Як член ІМАТ, перебував у Комісії зі збереження стародавніх пам'яток, брав участь у комісіях з нагляду за реставрацією ікон у Кремлівських соборах, Кремлівських стін, Сухаревої вежі, Церкви Вознесіння Господнього у Коломенському, Крутицького подвір'я, обмірював пам'ятники Чернігова[2][3]. 1907 року перевірив у Курську роботи з реставрації кафедрального собору Казанської Божої Матері. Був одним із організаторів у 1908 році XIV Археологічного з'їзду в Чернігові та автором підготовленої для з'їзду «Програми досліджень»[4]. У Москві мешкав на Малій Бронній вулиці, 2; у мебльованих кімнатах Рахманова на Тверському бульварі, 81; на Троїцькій вулиці, 13[2]. Ф. Ф. Горностаєв — автор низки статей з історії російського мистецтва, які друкувалися Московським архітектурним товариством, Московським відділенням імператорського російського технічного товариства і в звітах археологічних з'їздів. Співпрацював із видавництвами «Освіта» та «Історія російського мистецтва» Ігоря Грабаря[3]. Проекти і споруди
Примітки
Література
Посилання
|