|
Горленко Ніна
Ні́на Федорівна Горле́нко (1 березня 1895, Білопілля (Холмщина) — 4 травня 1964, Філадельфія) — українська драматична актриса. Відома за виступами в Театрі Миколи Садовського, Театрі «Березіль». Випускниця Музично-драматичної школи М. Лисенка 1-го випуску. ЖиттєписНіна Горленко народилась 1 березня 1895 у Білопіллі, що на Холмщині.[1] З відзнакою закінчила в Києві Музично-драматичну школу М. Лисенка (перший випуск) і 12 березня 1912 року вступила до трупи Театру Миколи Садовського. Дебютувала тоді в ролі Софії у «Безталанній». Василь Василько згадував: «Була вище середнього зросту, струнка, жіночна, з тонким, приємним обличчям, великими карими очима. Горленко — визначна українська актриса, інженю широкого діапазону — від ліричного до характерного».[2] У 1915 році запрошувалась Лесем Курбасом до театру «Тернопільські театральні вечори».[3] У 1917—1918 працювала у Національному зразковому театрі (Київ). У 1919—1920 — актриса Державного театру УНР (Кам'янець-Подільський). У 1920-х роках працювала в Червонозаводському театрі у Харкові. В 1930-х грала в Театрі ім. Т. Г. Шевченка (колишній Березіль). .jpg) У воєнні роки була примусово вивезена на роботу до Німеччини — потрапила в жахливі умови праці на підземному заводі. Перед самою капітуляцією фашистів усіх робітників цього заводу вивезли до Аугсбургу, який визволяли американські війська. Отже, опинилася в еміґрації в Німеччині, де у 1946—1948 роках грала в Ансамблі українських акторів під керівництвом Володимира Блавацького.[4] Ніна була дружиною Марка Петлішенка, репресованого у 1937 році. У 1948, вже виступаючи в Німеччині (Ашаффенбург) вона присвятила пам'яті свого чоловіка головну роль в «Домасі» Людмили Коваленко.[5] Згодом з Театром Блавацького переїхала до США, працювала в українському театрі у Філадельфії, не цуралась і важкої фізичної роботи в госпіталі, де вона прасувала простирадла, не дивлячись на те, що у неї постійно боліла права рука.[4] Серед її улюблених і відзначених критиками ролей — «Бояриня» в однойменній драмі Лесі Українки і Долорес в «Камінному господарі», а ще Агапія в «Народному Малахії» Миколи Куліша.[6] Ніна Горленко померла у Філадельфії 4 травня 1964. Похована на цвинтарі «Овкленд» поруч з могилою її сестри Наталії Литвиненко. 20 квітня 1972 на гроші, зібрані громадськістю з ініціативи Євдокії Дичко-Блавацької, вдови В. Блавацького, на її могилі був установлений надгробник із темно-сірого граніту з надписом, автором якого є професор Петро Мегик.[7][8] Ролі  Дебютувала в побутових ролях, але згодом перейшла на героїчні ролі у модерновому репертуарі. Про одну з перших її ролей у Театрі Садовського Василь Степанович Василько писав: «Комедія „Нахмарило“[9] мала успіх і потім увійшла до репертуару як ранкова вистава. У ній найкраще грали Іван Ковалевський і молода артистка Ніна Горленко, щойно прийнята до театру».[10] Грала в п'єсах Винниченка, Ібсена, Куліша, вдало передавала жіночі постаті в інсценізаціях В. Стефаника.[11] Грала ролі широкого діапазону — від ліричних до характерних. Серед них:
В еміграції в театрі В. Блавацького грала в п'єсі «Домаха». В Студії Й. Гірняка грала графиню у «Пересаджених квітах» Діми (Діамари Ходимчук).[11] Грала також такі ролі як:[4]
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
