|
Горенков Федір Степанович
Фе́дір Степа́нович Горенко́в (1900 БіографіяНародився 1900 року в родині чорнороба Брянського заводу в місті Катеринославі, тепер Дніпро, Дніпропетровська область, Україна. У 1911 році закінчив двокласне Брянське училище в Катеринославі. У лютому 1912 — березні 1915 року — кур'єр, у березні 1915 — січні 1927 року — токар по металу Брянського металургійного заводу в місті Катеринославі. Член ВКП(б) з жовтня 1925 року. У січні 1927 — січні 1930 року — інструктор, начальник навчального цеху, у січні 1930 — лютому 1931 року — завідувач школи фабрично-заводського учнівства при Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського. У 1930 році закінчив два курси Дніпропетровського металургійного технікуму. У лютому 1931 — березні 1932 року — інспектор шкіл фабрично-заводських семирічок із політехнізації, у березні 1932 — липні 1933 року — завідувач вищих заводських технічних курсів при Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського. У липні 1933 — листопаді 1937 року — завідувач та секретар партійного комітету Красногвардійського філіалу Інституту підвищення кваліфікації інженерно-технічних робітників у місті Дніпропетровську. У 1937 році закінчив два курси Дніпропетровського філіалу Промислової академії імені Сталіна. У листопаді 1937 — травні 1938 року — 1-й секретар Амур-Нижньодніпровського районного комітету КП(б) України міста Дніпропетровська. У травні 1938 — січні 1940 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря, 2-й секретар Вінницького обласного комітету КП(б) України. 26 червня 1938 року був обраний депутатом до Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Брацлавській виборчій окрузі № 51 Вінницької області. У січні 1940 — серпні 1941 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету КП(б) України. Учасник німецько-радянської війни. У серпні 1941 — січні 1944 року — уповноважений Військових рад на Південному, Північно-Кавказькому, 2-му Українському фронтах. У січні 1944 — 29 березня 1946 року — 1-й секретар Кіровоградського обласного комітету КП(б) України. З 29 березня 1946 року — в розпорядженні ЦК КП(б) України. У червні — грудні 1946 року — заступник начальника, у грудні 1946 — 24 грудня 1947 р. — начальник республіканського управління трудових резервів Української РСР. У січні 1948 — березні (оф. травні) 1949 року — заступник начальника Головного управління ремісничих і залізничних училищ та шкіл фабрично-заводського навчання при Раді Міністрів Української РСР. У травні 1949 — після 1954 року — начальник Полтавського обласного управління трудових резервів. Потім — на пенсії у місті Полтаві. Нагороди
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
