Горда Анатолій Анатолійович
Анато́лій Анато́лійович Го́рда (нар. 7 липня 1995, с. Новоолександрівка, Синельниківський район, Дніпропетровська область — пом. 14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України. ЖиттєписАнатолій Горда народився в селі Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Закінчив загальноосвітню школу села Новоолександрівка. Любив ремонтувати техніку, рибалити. Ще зі школи мріяв стати військовим. Вступив на військову службу за контрактом, служив у Дніпропетровській десантній бригаді. Старший солдат, старший механік-водій розвідувальної роти 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область. З початком російської збройної агресії проти України виконував завдання на території проведення антитерористичної операції. Обставини загибелі13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство. 14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту. Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2]. Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.
Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 26 липня Анатолія поховали на кладовищі села Новоолександрівка. Залишились батьки Анатолій Михайлович та Ольга Володимирівна. В грудні 2015 року для них за рахунок державного бюджету придбали квартиру у м. Дніпро[4][5]. Нагороди та відзнаки
Вшанування пам'яті
Див. такожПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia