Горбатий Павло Анастасович

Павло Горбатий
Павло Анастасович Горбатий
Народився25 жовтня 1890(1890-10-25)
Бар, Подільська губернія
Помер25 червня 1961(1961-06-25) (70 років)
Київ
ГромадянствоСРСР СРСР
Діяльністьпедагог
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
НагородиЗаслужений вчитель Української РСР
Премія К. Д. Ушинського
Орден Леніна

Павло́ Анаста́сович Горба́тий (нар. 25 жовтня 1890(18901025), м. Бар (тепер Вінницької області України) — 25 червня 1961, м. Київ) — український радянський педагог, методист у галузі математики. Заслужений вчитель Української РСР (з 1941). Лауреат премії ім. К. Д. Ушинського (1955).

Біографія

Задовго до Жовтневої революції закінчив учительську семінарію. Педагогічну діяльність почав в 1905 року в с. Шпирки учителем "школи грамоти".

У 1917 році вступив до Харківського інституту народної освіти. В листопаді 1918 року був обраний командиром партизанського загону. З 1923 року працював директором Барської трудової школи. У 1930 закінчив Харківський інститут народної освіти.

У 1933 році переїжджає до Києва, працює учителем математики у школі № 33. Завідував кабінетом математики Київського інституту удосконалення вчителів, науковий працівник Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

У 1934 році одержав диплом Московського інженерного педагогічного інституту, де заочно навчався на відділенні теоретичної механіки.

У роки Другої світової війни проживав в селі Уварово Тамбовської області Росії. Працював директором і вчителем математики середньої школи № 3.

Автор понад 40 друкованих праць з методики викладання математики в школі, серед них «Із досвіду викладання математики в школі» (премія ім. К. Д. Ушинського, (1955)), «Уроки по вивченню логарифмічної лінійки в середній школі» (1959).

П.А. Горбатого було нагороджено орденом Леніна і присвоєно звання "Заслужений учитель УРСР" (1941).[1]

Джерела

Примітки

  1. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.) та ін. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – 777 с. — с. 121.