Гонімов Ілля Олександрович
Ілля Олександрович Гонімов (справжнє прізвище Горош; 18 грудня 1875, с. Кайнес Режіцького повіту Вітебської губернії — 24 серпня 1966, Донецьк) — український радянський російськомовний письменник єврейського походження. БіографіяІлля Олександрович Горош народився 18 грудня 1875 року в сім'ї бідного єврейського вчителя в крихітному сільці Кайнес Режіцького повіту Вітебської губернії (сьогодні — Латвія, неподалік від Даугавпілсу). У дитинстві почав працювати у Вільні (Вільнюс) у майстерні мідника. Коли в 1895 році робота в мідника набридла хлопцю, він наважився спробувати заробляти як приватний вчитель. Одночасно займався самоосвітою, і за три роки Іллі Горошу вдалося здати екстерном іспити за курс реального училища. У його житті починається доволі довгий етап сільського вчителювання. У 1908 році він потрапив на Донбас: спочатку в Юзівку, потім — в Алчевськ, де й осів на 12 років. З 1908 року працював на шахті, давав уроки. У місцевій друкарні отримав професію складача, пережив революцію і громадянську війну. ТворчістьЧлен СП СРСР з 1934 року. Писав російською мовою. Першу повість «Разбитое стекло» надрукували в 1908 році. На початку 1920-х років подався до Харкова. Працював у видавництві «Український робочий», де опублікував своє перше оповідання «Степан Легионов». Потім були романи, оповідання і повісті. Коли Максим Горький у статті в «Правді» висунув ідею створення серії «Історія фабрик і заводів», це підштовхнуло Іллю Гонімова до ідеї написати історію столиці Донбасу — Юзівки (тоді — Сталіно). Був уже й початок — спільна робота з Миколою Ледянком: «Пробные главы истории Сталинского металургического завода им. Сталина. 1934». Перший варіант «Старої Юзівки» вийшов друком у 1937 році. Після війни, повернувшись в 1946 році з евакуації, уже не до Харкова, а до Сталіна, до кінця життя удосконалював книгу. ТвориРоман
Збірки оповідань
Повісті
Оповідання
П'єси
Вірші, статті, замітки:
Література
Посилання |